Актуальные проблемы современной науки: тезисы докладов XLІ Международной научно-практической конференции (Харьков – Вена – Берлин, 30 мая 2019)
Секція: Юридичні науки
Золотарьова Марина Геннадіївна
студентка
Навчально-наукового інституту міжнародних відносин
Національного авіаційного університету
м. Київ, Україна
МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІ ЗАСАДИ, ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
У рамках ЄС будівництво європейської політики безпеки й оборони як складової частини європейської спільноти, спільної зовнішньої політики та політики безпеки стало одним із найяскравіших проявів проблеми співвідношення повноважень між національним і наднаціональним рівнями політичного управління [1].
Цивільний компонент європейської спільноти, спільної зовнішньої політики та політики безпеки містить у собі допомогу проблемним країнам у правоохоронній, судовій, митній сферах, будівництво сучасних демократичних інститутів, спостереження за дотриманням прав і свобод людини.
Підрозділи з цивільного планування й управління активно бере участь і в плануванні, і в керівництві військовими операціями, але лише для здійснення цивільних місій, в яких беруть участь поліцейські, жандарми, юристи, інші фахівці в сфері миротворчості та врегулювання конфліктів [4].
Директорат з питань кризового реагування і планування відповідає за політико-стратегічне планування цивільних місій і військових операцій, їхній критичний аналіз і успішну реалізацію [2].
Військовий штаб відповідає за систему раннього попередження, ситуаційний аналіз і стратегічне планування місій та завдань з антикризового реагування, а також структуризацію національних і загальноєвропейських сил, а також здійснення технічної експертизи для ЄР з усіх аспектів безпеки і оборони.
Європейська Рада визначає загальну політичну лінію ЄС, виявляє його стратегічні інтереси і ставить перед ним певні завдання.
Інструменти, якими користується ЄС, по-перше, співвідносяться зі стратегічними цілями ЄС, по-друге, є гнучкими і трансформуються залежно від потреб ЄС і викликів, з якими він стикається [5].
Наприкінці 2013 р. було затверджено багаторічну фінансову програму ЄС на 2014–2020 роки, яка включає кілька фінансових інструментів, регламентує видатки ЄС на потреби спільної зовнішньої і безпекової політики, встановлює пріоритети на цей період.
Оновлений Європейський інструмент сусідства (колишній Європейський інструмент сусідства та партнерства) відповідно до ЄПС покликаний сприяти забезпеченню прав людини і верховенства права, встановленню сталої демократії і розвитку громадянського суспільства; сталому та інклюзивному зростанню та соціально-економічному й територіальному розвитку, включаючи поступову інтеграцію до внутрішнього ринку ЄС; мобільності та контактам між людьми, включаючи студентські обміни; регіональній інтеграції, включаючи програми транскордонного співробітництва. Цей інструмент може стати більш ефективним порівняно з попереднім, оскільки застосовує чіткі критерії прогресу у виконанні, зосереджується на секторальному і диференційованому підході, передбачає моніторингову складову.
Найбільш інноваційним у зовнішній діяльності є Інструмент партнерства (ІП), направлений на розбудову політичного діалогу зі стратегічними партнерами [3].
Інструмент партнерства також відповідає специфічним аспектам економічної дипломатії ЄС з огляду на потребу полегшення доступу до ринків третіх країн, розвиток торговельних відносин, інвестиційних і бізнес можливостей європейських компаній.
ЄС орієнтується на багатостороннє співробітництво у рамках ООН, що дозволяє, по-перше, розділити потенційні ризики, по-друге, знизити рівень національної відповідальності.
Література
