Актуальные проблемы современной науки: тезисы докладов XL Международной научно-практической конференции (Харьков – Вена – Берлин, 28 марта 2019)
Секція: Торгівля і ланцюг поставок
Данило Світлана Іванівна
кандидат економічних наук,
доцент кафедри товарознавства та комерційної діяльності
Ужгородський торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Ужгород, Україна
РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ: СУТНІСТЬ ТА ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ
Торгівля є найважливішою сферою формування і стабілізації споживчого ринку, координуючою ланкою в системі міжгалузевих, регіональних та міжрегіональних зв’язків, дієвим механізмом задоволення соціальних потреб.
Вона є однією з могутніших галузей економіки будь-якої держави як за обсягом діяльності, так і за чисельністю зайнятого в ній персоналу, а підприємства цієї галузі є найбільш масовими.
Історія розвитку торгівлі - найважливіша складова історії розвитку економіки в цілому. У. Бернстайн писав: «Схильність до торгівлі і обміну є частиною людської природи, і будь-яка спроба її придушити кінець кінцем приречена на провал».
Існує багато трактувань поняття «торгівля». Торгівля, з економічної точки зору, має чітко окреслений сенс і зміст. У літературі добре відомі три майже класичні визначення торгівлі Р. Ван-дер-Боргта, В.Лексіса та І.-Ф. Шера. Р. Ван-дер-Боргт давав таке визначення торгівлі: «Торгівля є подоланням просторового, часового і особистого роз’єднання між споживачем і виробником». В. Лексіс дає поняття торгівлі в такому вигляді: «Торгівля є придбанням, шляхом обміну і купівлі, продуктів і перепродажа їх з метою отримання прибутку». У цьому визначенні істотним є виділення мети торговельної діяльності – отримання прибутку і здійснення цієї діяльності у вигляді промислу. І.-Ф. Шерр в його відомій книзі «Вчення про торгівлю» писав, що «Торгівля є обмін продуктів між окремими членами господарства, який організований за законами господарської доцільності».
Призначення торгівлі полягає в тому, щоб активно впливати на виробництво з метою збільшення випуску товарів відповідно до платоспроможного попиту населення, добиватися підвищення якості товарної пропозиції, розширення і поліпшення її асортименту. Торгівля повинна забезпечувати прискорення обігу капіталу і вартості. І.-Ф. Шерр виділяв три форми відособленості між виробником і споживачем, які повинна подолати торгівля: просторову, часову і суб’єктну.
Відомий дослідник торгівлі кінця XIX ст. В. Покровський писав, що «торгівля - промислова діяльність, мета якої долати перешкоди, що розділяють виробників і споживачів у часі і просторі». Це визначення, як зазначає вчений, ширше загальновизнаного, відповідно до якого сутність торгівлі полягає у покупці господарських благ для їх перепродажу за більш високими цінами. Торгівля - це господарська діяльність з обігу купівлі-продажу споживчих товарів. Торгівля, яка здійснюється на основі проведення бартерних угод (без використання грошей) є бартерною торгівлею.
Л. Брагін зазначав: «Торгівля - це форма товарного обігу, що здійснюється за посередництвом грошей. Торгівля - особлива діяльність людей, яка пов’язана із здійсненням актів купівлі-продажу і є сукупністю технологічних і господарських операцій, які спрямовані на обслуговування процесу обміну».
Отже, економічна наука трактує поняття «торгівля» досить різнобічно і широко. Можна відмітити, що основною складовою визначення сутності торгівлі є її характеристика як сукупності відносин обміну, що відображають процеси купівлі-продажу споживчих товарів. Торгівля у сенсі економічних відносин товарно-грошового обміну - досить складне, багатогранне й динамічне явище, тому намагатися охарактеризувати в одному визначенні усі її сутнісні ознаки, складові, засади та специфіку функціонування, на наш погляд, просто неможливо.
Основними формами здійснення торгівлі є оптова та роздрібна торгівля. Оптова торгівля полягає у продажі споживчих товарів роздрібним торгівцями, промисловим, комерційним, інституційним або іншим професійним користувачам, іншим оптовим торгівцям, у пов’язаних із цим підприємствах (організаціях) [1].
Роздрібна торгівля в перекладі з англійської (Retail trade) означає малий бізнес, із французької (retailer) – розрізати, дробити, російської (рознить) – розділяти, відділяти частину від цілого, одне від іншого. Тому останнім часом цю сферу як поділ партій товарів для окремих покупців з метою особистого використання стали називати рітейлінгом. Тобто рітейл, рітейлінг – це просто роздрібна торгівля [2].
Окремі автори [3] пропонують розрізняти декілька етапів розвитку роздрібної торгівлі в Україні ( рис. 1).
У вітчизняних нормативно-правових актах термін «роздрібна торгівля» прямо чи опосередковано згадується і тлумачиться, але або у суто процесуальному, галузевому (видовому) чи навіть об’єктному (точки торгівлі) значеннях. Так, відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» [4] роздрібна торгівля є видом економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг. Норми Цивільного кодексу України передбачають, що суб’єкти торговельних відносин мають певні зобов’язання один перед одним: продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що зазвичай призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його. Попри важливість функцій, які виконує роздрібна торгівля, на сьогодні в чинному законодавстві України практично ще чітко не сформовано сутності поняття «роздрібна торгівля».
Роздрібна торгівля є окремим видом економічної діяльності – сектором економіки, що є найбільш чисельним за кількістю суб’єктів господарювання, утворює другий за величиною (після промисловості) сегмент ВРП та зайнятості, акумулює значні суми внутрішніх і зовнішніх інвестицій, є невід’ємною складовою економічного і соціального регіонального розвитку. Взаємодіючи з усіма сферами життєзабезпечення та підтримки функціонування соціально-економічної системи, роздрібна торгівля виконує і фахово-психологічну роль, стимулюючи ділову активність, формуючи соціально-орієнтоване бізнес-середовище та консолідуючи фінансово-інвестиційні та економічні ресурси для розвитку видів економічної діяльності.
Взаємодіючи певною мірою з усіма сферами діяльності та інститутами суспільного життя, вона є важливим джерелом мобілізації потенціалу національного зростання, підвищення якості й рівня життя, задовольняючи індивідуальні потреби в товарах і послугах [3].
Рис. 1. Основні етапи розвитку роздрібної торгівлі в Україні [3]
Література
