Научный диспут: вопросы экономики и финансов: тезисы докладов ХІІІ Международной научно-практической конференции (Харьков - Вена - Лондон, 31 января 2019)
Секція: Бухгалтерський облік, аналіз та аудит
Кочин Тетяна Михайлівна
здобувач кафедри обліку і аудиту
Житомирського державного технологічного університету
м. Житомир, Україна
АНАЛІЗ КОРПОРАТИВНИХ СКАНДАЛІВ З ФАЛЬСИФІКАЦІЄЮ ФІНАНСОВОГО СТАНУ
За останні десятиліття світова економіка зазнала численних збитків, причиною яких є превалювання вимог до детальності та оперативності інформації бухгалтерського обліку та звітності над контролем за її якістю для внутрішніх та, в більшій мірі, для зовнішніх стейкхолдерів. Дослідження гучних бухгалтерських скандалів ілюструє, що неналежна увага до забезпечення якості та контролю за якістю облікової інформації та інформації наведеної у звітності має великий спектр наслідків як економічного, так і соціального характеру, що містять загрозу не тільки для функціонування та безпеки конкретних суб’єктів господарювання, які зазнали фальсифікації чи маніпулювання, а й визначають фінансову стійкість та стабільних цілих галузей та економіки в цілому.
В Європі найбільш гучний скандал відбувся в 2003 р., коли італьська компанія Parmalat зробила заяву про захист від кредиторів. Намагаючись приховати зниження прибутку та нездатність обслуговувати борг в розмірі 7 млрд. евро., керівництво компанії вдалося до сумнівних фінансових операцій та фальсифікації фінансової звітності, зокрема:
В загальному вигляді факти фальсифікації Parmalat відображено на рис. 1.
Рис. 1. Узагальнена схема фальсифікації фінансового стану Parmalat
Ще одним напрямком фальсифікації Parmalat були операції з цінними паперами. Мошенський С.З. наводить приклад використання фіктивних векселів у краху компанії [3]. Як видно на рис 1. виникнення збитків та зниження рентабельності викликало необхідність в залученні капіталу, що було здійснено за рахунок випуску цінних паперів (векселів та бонів). Через нестачу коштів для погашення виданих векселів видавались нові фіктивні векселя. Для приховування заборгованості та збитків були створені офшорні компанії, яким реалізовувалась неіснуюча продукція. Розрахунок за фіктивну продукцію відбувався за рахунок позик, які надавались самим Parmalat, які, в свою чергу, компанія отримувала в кредит в банках. Parmalat передавав боргові зобов’язання по рахункам позабалансовим підрозділам, що дозволяло виключити їх з бухгалтерського обліку та відображати позики як активи чи інвестиції. З цією метою створювались інвестиційні фірми, пізніше офшорні компанії були об’єднані в Bonlat. Якому були передані неіснуючі кредити, а також векселя, які були записані як майно третіх осіб, що дозволяло зменшити заборгованість. Під час слідства було встановлено, що векселя та бони Parmalat були фіктивними.
Банкрутство Parmalat, внаслідок вагомого значення компанії в економіці Італії, мало значні економічні та соціальні наслідки, в також викликали обговорення участі у формуванні та реалізації схем фальсифікації банків та аудиторських фірм, звинувачення були висунуті аудиторській компанії Grant Thornton та Deloitte Touche Tohmatsu, які протягом тривалого часу не виявляли порушень у відображенні діяльності компанії у фінансовій звітності. В 2004 р. Parmalat звернулась до суду з позовом на суму 10 млн. дол. до Grant Thornton та Deloitte Touche Tohmatsu, як компенсацію за їх непрофесійність [1], нездатність виявити помилки, а також представників аудиторських фірм було звинувачено у безпосередній участі у фальсифікації, що, знову ж таки, привертає увагу до якості зовнішнього контроля та його участі в оцінці якості системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.
Література
