Актуальные проблемы современной науки: тезисы докладов XXХVІ Международной научно-практической конференции (Санкт-Петербург – Астана – Киев – Вена, 29 ноября 2018)
Секція: Економічні науки
Полуніна Жанна Сергіївна
студентка
Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова
Науковий керівник:
Радіонова Ольга Миколаївна
кандидат економічних наук, доцент
Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова
ОСОБЛИВОСТІ МИСЛИВСЬКОГО ТУРИЗМУ
Мисливський туризм – це особливий вид туризму. Він являє собою своєрідну помісь відпочинку і небезпеки. Описанням якого є вистежування, пошук та переслідування тварин з метою захоплення або вбивства які ідентифікує як здобич [1]. Як відпочинок, надзвичайно активний і усіляко різноманітний, до складу його можливостей входить не лише полювання методом стрільби, а ще й доволі мирне заняття таке як фотополювання або спостереження за дикими тваринами без заподіяння жодної краплі шкоди. У першому випадку , правда, цілі для кожного мисливця можуть різнитися, для когось це м’ясо (свіже і власноруч піймане завжди смачніше, до того ж чоловіку завжди важливо відчувати себе тим хто може все); хтось полює в пошуках шкіри (для виготовлення опудал, одежі); для інших головною задачею є трофеї(поняття широке: це і тушка і все те що на погляд шукача є цінною знахідкою) [2].
Одночасно це і промисел і розвага, переслідуючи здобич людина згадує первісні інстинкти, у крові пробуджується усе те чого ми позбавлені у повсякденному житті. Як здавна було заведено : жінка в хаті - чоловік на полюванні, жінка піклується по дому – чоловік приносить здобич. Щось таке залишилося і досі, але настільки змазане і нечітке , що коли почнеш розглядати , як не пощастить то й і не побачиш. Розумним рішенням буде спробувати таку розвагу майже кожному чоловіку, в цілях духовного збагачення.
Хоча більшість жінок і досі влаштовує берегти тепло і затишок у домі, виховувати дітей і за межі істинно - жіночих можливостей не виходити , кількість тих кого це бентежить з часом переросте число перших. У статті про особливості і переваги жіночого полювання знайшла інформацію про те, що навіть на перший погляд, тендітні дівчата можуть перемогти лева, буйвола, жирафу, дикого кабана.. Спадає на думку, що число охочих займатися мисливським туризмом чоловіків і жінок дуже скоро зрівняється. Для туристської індустрії це досить непогано, а от для тваринного світу навряд [3]. Мисливський туризм поняття неоднозначне і категоричне і ніяк не може дивувати той факт, що у багатьох країнах захисники природи організовують протести, оприлюднюють свої незадоволення щодо його шкоди для природи і навіть що сам процес полювання розвиває в людини жорстокість по відношенню до інших, прирівнюючи до вбивства людини вбивство тварин.
Найпопулярнішими країнами стосовно мисливського туризму слід вважати: Канаду, Румунію, Болгарію, Австрію, Угорщину, Чехію, Аргентину, Танзанію, Ботсвану, Киргизстан, Таджикистан [1]. До речі полювання вважається одним з найдорожчих видів відпочинку, і це пов’язано з немалою ціною на провідників і ліцензії (вони необхідні для здійснення даних маніпуляцій ), вартість зброї та екіпіровки також є досить високою. Середньосвітова вартість обслуговування становить близько 200 доларів на добу на одного мисливця і все це разом із спартанськими умовами життя у дикій природі. Вид об’єкта полювання визначає ціну на ліцензію на відстріл (леви, гепарди, слони – десятки тисяч доларів; поширені види дрібних птахів – від кількох доларів). Ходять чутки, що мрією туристів-мисливців є перемога над левом, слоном, леопардом і буйволом, а верхівкою слави є памірський гірський баран Марко Поло. Не зважаючи на високі ціни подібних видів послуг «на кожен вид товару знайдеться свій покупець» і підтверджуючи цю приказку факт залишається фактом – туризм розвивається у любому можливому напрямку і цей також не є винятком. У тих частинах Європи, де мало лісів, спеціально розводять і підготовлюють для полювання диких тварин. Таким чином з’являються утворення нових популяцій. Це вже краще аніж тотальне знищення фауни. Що до України, то нашим головним центром полювання є прикарпатський регіон , в якому розташовані невеликі лісові території. Тут полюють на лосів, козуль, кабанів, оленів, також звертають увагу на дрібну дичину : лисиці, зайці, борсуки, вовки. У степових зонах, таких як Харківська, Запорізька та ін. розповсюджене полювання на перепелів, байбаків, сірих куріпок. І ще одне місце відоме для збору мисливців є плавні Дунаю в Одеській області. Обов’язковим правилом полювання у таких місцях є наявність мисливського квитка, контрольної картки мисливця , дозволу на носіння та застосування зброї [2].
Туризм також вважається спортом, а в кожному спорті досягнення високих результатів дорівнює великій кількості тренувань і вкладеній самовіддачі. Фізична підготовка буває загальною і спеціальною. Засобами загальної підготовки можна досягти:
Перша стадія занять підлягає розумінню виховання основних якостей : сила, спритність, витривалість, гнучкість, швидкість. Цікавим способом тренують силу, змушуючи бігати по снігу, воді, піску або вгору [4].
Підводячи підсумки можу сказати, що в мисливському туризмі немає нічого поганого, в принципі. Опираючись на досвід минулих поколінь, це зовсім природно. Головне «але» криється в тому, що в наш час немає потреби вбивати щоб не померти, тобто раніше коли нічого не піймав то й їсти нічого, а зараз увесь «ритуал» полювання починається від дверей магазину і закінчуються біля каси. Можливо, ця жага до полювання пов’язана із пошуком чогось нового, а може і втечею від сучасності. Як наприклад робить Ед Стеффорд – британський дослідник і в минулому капітан британської армії. Він подорожує по світу перевіряючи свої можливості в різних небезпечних куточках планети. Це перша людина якій пощастило пройти уздовж всієї Амазонки [5]. Людина повинна розуміти чого варта. Можливість подорожувати відкриває нам це розуміння.
Література
