АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ТА ЇЇ РЕГІОНІВ

Актуальные проблемы современной науки: тезисы докладов ХХVІ Международной научно-практической конференции (Санкт-Петербург – Астана – Киев – Вена, 30 января 2018). DOI: 10.25313/2520-2057-conf-2018/january/3412/

Секція: Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Свистун Костянтин Олександрович

аспірант кафедри підприємництва та економіки підприємств

Університету митної справи та фінансів

м. Дніпро, Україна

АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ТА ЇЇ РЕГІОНІВ 

В умовах переваги високотехнологічних виробів і послуг розвинених країн на світовому ринку, доречним буде проаналізувати технологічний розвиток України і, в особливості, її регіонів. Адже відомо, що наукомісткі галузі в промисловості України мають у 10-20 разів меншу питому вагу в порівнянні з загальноприйнятим світовим рівнем [1, с. 58-59].

За даними Л. І. Піддубної [2], в 1991 р. технологічні уклади України розподілялись так: сума часток старих 1-го і 2-го ТУ дорівнювала 4%; питома вага 3-го ТУ – 36%, 4-го ТУ – 54% (найбільше); 5-й ТУ становив 6% (найменше). У 2000 р. сума 1-го і 2-го ТУ зросла до 7%; 3-й ТУ зріс до 39%, натомість 4-й і 5-й ТУ зменшились до 52% і 2% відповідно.

В. М. Геєць і В. П. Семиноженко [3] стверджують, що 1-й і 2-й ТУ в Україні у 2006 р. вже не існували; частка 3-го ТУ становила 57,9%, 4-го ТУ – 38%, 5-го ТУ – 4%, а 6-го ТУ – 0,1%.

За даними К. О. Бужимської [4, c. 216], частка 3-го ТУ у 2007 р. становила 48,02%, 4-го – 49,02%, а сума 5-го і 6-го – 2,96% від обсягу реалізованої продукції промисловості України.

На основі даних Державної служби статистики України і Головних управлінь статистики у 25 регіонах України [5; 6] побудована табл. 1, де наведені технологічні уклади України та її регіонів у 2010 і 2016 рр.

Таблиця 1

Технологічні уклади регіонів України у 2010 і 2016 рр., %

Таблиця розроблена автором

Примітки: 1 Розрахувати частку 6-го ТУ окремо від частки 5-го ТУ є неможливим. Також, неможливо віднести поліграфічну діяльність до 5-го ТУ, бо цей вид діяльності в статистичній звітності подано в сумі з галузями деревообробної промисловості 4-го ТУ.

2 Дані за 2016 р. – без урахування частини зони проведення антитерористичної операції.

3 Дані про окремі види промислової продукції не оприлюднюються з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про державну статистику»  щодо конфіденційності інформації. Тому отримана сума часток галузей 3-го, 4-го або 5-го і 6-го ТУ в цих випадках є неповною.

4 Дані за 2016 р. по Запорізькій області – за січень-листопад 2016 р.

У 2016 р. в структурі промислової продукції Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Івано-Франківської, Луганської, Миколаївської,  Сумської, Чернівецької обл., м. Києва і по Україні переважали галузі 3-го ТУ – від 45,2% (Сумська обл.) до 77,7% (Донеччина). 4-й ТУ в цих регіонах, як і по Україні – на 2-му місці, від 18,1% (Донеччина) до 40,7% (Сумщина).

У структурі промислової продукції інших регіонів (Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Київська, Кіровоградська, Львівська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська обл.) у 2016 р. найбільш розвиненим ТУ був 4-й, частка якого становить від 44,9% (Харківська обл.) до 83,5% (Вінницька обл.). 3-й ТУ у цих регіонах на 2-му місці, і становить від 13,4% (Вінницька обл.) до 46% (Полтавщина).

Співвідношення 3-го і 4-го ТУ в 2016 р. було приблизно однаковим у Миколаївській (46,7% і 40,4%), Полтавській (46% і 52%), Сумській (45,2% і 40,7%) та Харківській (44,6% і 44,9%) областях.

Незадовільно низька частка високотехнологічної продукції в структурі промислової продукції України та її регіонів є найбільшою проблемою їх стратегічного технологічного розвитку. Відомо зокрема, що тільки 5,5% від загального обсягу українського експорту в 2016 р. складала продукція високих технологій [7].

Згідно таблиці 1 вище, в структурі реалізованої промислової продукції більшості регіонів України і по Україні в цілому частка 5-го та 6-го ТУ в 2016 р. є меншою 10%. Винятки – Закарпатська (10,9%), Миколаївська (12,9%), Сумська (14,1%) і Харківська (10,5%) області.

Криза промисловості у 2014-2015 рр. призвела до скорочення в 2016 р. відносно 2010 р., питомої ваги 4-го, 5-го і 6-го ТУ на користь збільшення 3-го ТУ в структурі реалізованої продукції більшості регіонів і по Україні. Незаперечні вийнятки в цьому випадку лише Київська (4-й ТУ зріс на 2,8%, сума 5-го і 6-го – на 0,1%) і Хмельницька обл. (4-й ТУ зріс на 5,4%, сума 5-го і 6-го – на 0,8%) Окреме зростання у 2016 р. до 2010 р. суми 5-го і 6-го ТУ помітне у Волинській та Івано-Франківській областях (+1 та +2,3%), а також в місті Києві (+0,3%).

Треба зауважити, що 3-й і 4-й ТУ були провідними у промисловості розвинених країн у XX столітті. Тобто, теперішня технологічна структура економіки України не відповідає сучасним постіндустріальним тенденціям світової економіки [8, с. 152].

Розвиток технологічних укладів потребує фінансування і вкладання інвестицій (капіталу) у відповідні сектори, що наведено в таблиці 2 [3].

Таблиця 2

Вкладення у технологічні уклади промисловості України

Як видно з таблиці 2, у 3-й ТУ вкладається 75% інвестицій, натомість левова частва коштів на фінансування наукових розробок і на інновації  (69,7% і 60%) вкладаються у 4-й ТУ. Навіть зваживши на певне застаріння цієї інформації за 2006 р., сьогодні ситуація корінним чином не змінилася.

Таким чином, вимогами сучасної доби для України стають інвестиції та вкладення капіталу у високі технології – 5-й (зокрема у комп’ютерні технології, літакобудування і в космічну галузь) і 6-й ТУ (нанотехнології, нанобіотехнології, інтерактивні глобальні мережі, системи штучного інтелекту та інші [9, с. 11]). В іншому випадку, через лічені десятиліття Україна та більшість її регіонів будуть відставати в технологічному розвитку від розвинених держав світу не на одну, як зараз, а вже на дві епохи.

Література

1. Турко Д. О. Аналіз зміни переліку високотехнологічних продуктів та визначення особливостей високотехнологічних галузей України / Д. О. Турко, І. В. Дронова-Вартанян, А. В. Артьомова // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. – 2010. – №2 (10). – С. 51-63.
2. Піддубна Л. І. Конкурентоспроможність економічних систем: теорія, механізм регулювання та управління: монографія / Л. І. Піддубна. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. – 368 с.
3. Геєць В. М. Інноваційні перспективи України / В. М. Геєць, В. П. Семиноженко. – Х. : Константа, 2006. – 272 с.
4. Бужимська К. О. Модернізація економіки: технологічно-структурний аспект / К. О. Бужимська // Вісник ЖДТУ. Серія: Економічні науки. – 2009. – № 3 (49). – С. 214-217.
5. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
6. Офіційні сайти Головних управлінь статистики у регіонах України.
7. Тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України / Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua.
8. Прушківська Е. В. Моделювання структури промислового виробництва на базі високотехнологічних галузей / Е. В. Прушківська // Економічний простір: збірник наукових праць. – 2013. – №73. – С. 145-156.
9. Федулова Л. І. Сьомий технологічний уклад: міфи, реальність та перспективи / Л. І. Федулова // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Економічна теорія та право / ред. колегія: А. П. Гетьман та ін. – X.: Право. – 2012. – № 1 (8). – С. 7-18.