Актуальные проблемы современной науки: тезисы докладов VІI Международной научно-практической конференции (Санкт-Петербург – Астана – Киев – Вена, 28 апреля 2016)
Психологічні науки
ГОБЛИК ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ
Д.е.н., доцент, перший проректор Мукачівського державного університету
м. Мукачево, Україна
ОСОБЛИВОСТІ ЕТАПУ ВХОДЖЕННЯ У ПЕДАГОГІЧНУ ПРОФЕСІЮ
Вирішення нових завдань, поставлених перед системою освіти України, залежить від професійної компетентності педагогів. На основі вивчення психологічної літератури, можна стверджувати, що «входження» випускника у педагогічну професію, супроводжується реконструкцією професійно-ціннісних орієнтацій особистості, виробленням необхідних умінь, навичок, способів діяльності, накопиченням власного досвіду практичної діяльності тощо. Цей напрямок, як показує аналіз психологічних досліджень [1, 2, 3], на сьогодні залишається найменш розробленим і науково прогнозованим. Практично відсутні обґрунтовані концепції, які б уможливлювали конструктивний, реалістичний підхід до розв’язання проблеми. Мета нашого дослідження – вивчити труднощі учителів на етапі входження у педагогічну професію
Професійно-педагогічна діяльність – неперервний процес розв’язання вчителем ряду педагогічних задач (у кінцевому результаті, задач по рефлексивному управлінню діяльністю учнів). Тому, про результативність професійного становлення учителів можна судити передусім з того, наскільки успішно вони будуть справлятися з розв’язанням педагогічних завдань [1, 2, 3]. Нами проведено дослідження. Дослідженнями було охоплено 95 учителів, професійну діяльність яких оцінювали експерти. У рамках описаного підходу оцінка підготовленості учителів до розв’язання педагогічних задач здійснювалася на основі узагальнення експертних суджень.
З одержаних результатів можна зробити висновок: зростає число вчителів з високим і середнім рівнем підготовленості до розв’язання педагогічних задач (від 35,0% у групі зі стажем до 1 року роботи до 45,0% у групі зі стажем від 3 до 5 років роботи); велика частка учителів з низьким і нульовим рівнем підготовленості до розв’язання педагогічних задач (65,0% у групі зі стажем до 1 року і 55,0% у групі зі стажем від 3 до 5 років). Як бачимо, позитивна динаміка залежно від стажу є, але вона дуже незначна і явно не може задовольнити вимоги шкільної практики.
Паралельно нами аналізувалися ті труднощі, з якими зіштовхуються вчителі на етапі входження у педагогічну професію. Передусім з допомогою нестандартизованого інтерв’ю (опитувалися молоді та досвідчені вчителі, адміністрація шкіл) з’ясовувався характер та зміст таких труднощів. Одержана інформація була систематизована у вигляді спеціального опитувальника, який і був запропонований експериментальній групі молодих учителів (95 чоловік).
Аналіз одержаних даних дає змогу відмітити:
1. У процесі практичного освоєння педагогічної професії молоді вчителі зіштовхуються з серйозними проблемами зовнішнього, предметного, характеру і труднощами, зумовленими особистісними, психологічними причинами.
2. Багато з об’єктивно існуючих проблем професійного становлення початківців випадає з поля зору адміністрації школи та методичних служб, які призвані надавати необхідну допомогу молодим вчителям на етапі їх входження у педагогічну професію (це можна підтвердити результатами інтерв’ю з директорами шкіл, завучами, методистами).
3. Труднощі, зумовлені невмінням використовувати теоретичні знання для розв’язання педагогічних задач, явно оцінюються учителями, що можна інтерпретувати тим, що професійні функції багатьма з них здійснюються на емпіричному рівні, внаслідок чого необхідність обґрунтування способу дії та причин його вибору у даній ситуації часто просто випадає з їх поля зору.
Серед найбільш істотних проблем у зв’язку з цим відзначимо:
Як наслідок, педагогічні рішення, що приймаються молодими вчителями, теоретично недостатньо обґрунтовані, що, в свою чергу, призводить до того, що вчителі-початківці здійснюють свої професійні функції на емпіричному рівні, методом спроб та помилок, інтуїтивно або ж за аналогією з діями інших.
Вкажемо також на істотні труднощі молодих учителів при виділенні головного у темі, визначенні головних, стрижневих ідей уроку, здійсненні обґрунтованого вибору системи методів і прийомів педагогічного впливу на учнів, організації спільної діяльності учнів та їхньої самостійної роботи як на уроці, так і у позаурочний час, урахуванні вікових та індивідуальних особливостей учнів, здійсненні диференційованого підходу до них.
Література:
