Чистоклетов Л. Г., Хитра О. Л. Ще раз про юриметрику // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". Серія: "Юридичні науки". - 2019. - 1. https://doi.org/10.25313/2520-2308-2019-1-4763
Теорія та історія держави і права
УДК 340:002
Чистоклетов Леонтій Григорович
доктор юридичних наук, професор,
професор кафедри адміністративного та інформаційного права
Навчально-науковий інститут права та психології
Національного університету «Львівська політехніка»
Чистоклетов Леонтий Григорьевич
доктор юридических наук, профессор,
профессор кафедры административного и информационного права
Учебно-научный институт права и психологии
Национального университета «Львовская политехника»
Chystokletov Lеontiy
Doctor of Law, Professor,
Professor of the Department of Administrative-Legal Disciplines
Educational-scientific institute of law and psychology of
Lviv Polytechnic National University
Хитра Олександра Леонтіївна
кандидат юридичних наук,
доцент кафедри адміністративного права та адміністративного процесу
Львівський державний університет внутрішніх справ
Хитра Александра Леонтьевна
кандидат юридических наук, доцент кафедры
административного права и административного процесса
Львовский государственный университет внутренних дел,
Khytra Oleksandra
Candidate of Juridical Sciences, Associate Professor of the
Department of Administrative Law and Administrative Process
Lviv State University of Internal Affairs
ЩЕ РАЗ ПРО ЮРИМЕТРИКУ
ЕЩЕ РАЗ ПРО ЮРИМЕТРИКУ
ONE MORE TIME ABOUT THE JURIMETRICS
Анотація. Актуальність статті зумовлена необхідністю розв’язання нагальних методологічних проблем української юриспруденції, зокрема тих, які пов’язані із застосуванням в юридичній теорії і практиці статистичних й математичних методів та комп’ютерних технологій.
Розкрито уявлення про суть юриметрики американського юриста Л. Левінгера, завдяки якому термін «юриметрика», («юриметрія») дістав поширення.
Привернуто увагу до думки, що юриметрику можна вважати розділом кібернетики, у зв’язку із чим охарактеризовано концепцію юскібернетики італійського науковця М. Лосано, який запропонував відмовитися від терміна «юриметрика». У цьому контексті згадано про вплив комп’ютеризації державного управління на правотворчу техніку.
Показано, що, хоча з появою концепції юскібернетики інтерес до юриметричних досліджень не згас, юриметрика й досі перебуває на стадії становлення. При цьому продемонстровано наявність різнобою в трактуванні суті юриметрики.
Охарактеризовано реакцію з боку представників радянської науки на юриметричні дослідження, які здійснювались на Заході.
Продемонстровано наявність інтересу до юриметрії в деяких представників пострадянської науки. У цьому контексті обговорено так звану електронну юриметрію, спрямовану на з’ясування питань про тенденції розвитку обсягу національного законодавства та його структурних характеристик. Показано, що метод електронної юриметрики цілком відповідає духу юриметричного мейнстриму.
Розкрито зміст концепції юрисометрики, спрямованої на розробку, вивчення й застосування сучасних математико-статистичних методів юридичного прогнозування; розвиток теорії і практики експертних методів прийняття рішень; спостереження за контрольованими параметрами; емпіричну верифікацію різних теорій права. Показано неспроможність критичних зауважень на адресу цієї концепції, висловлених Є. Куліковим. Зіставлено трактування юрисометрики та юрисметрії, яку її прихильники позиціонують як мультидисциплінарну наукову й педагогічну галузь юриспруденції на стику прикладної математики та інформатики й правознавства.
Зроблено висновок про необхідність активізації досліджень методологічних аспектів юриметрики.
Ключові слова: юриметрика, юскібернетика, правометрія, юрисометрика, юрисметрія.
Аннотация. Актуальность статьи обусловлена необходимостью решения неотложных методологических проблем украинской юриспруденции, в частности тех, которые связаны с применением в юридической теории и практике статистических и математических методов и компьютерных технологий.
Раскрыто представление о сути юриметрики американского юриста Л. Левингера, благодаря которому термин «юриметрика», («юриметрия») получил распространение.
Привлечено внимание к мнению, что юриметрику можно считать разделом кибернетики, в связи с чем, охарактеризовано концепцию юскибернетики итальянского ученого М. Лосано, предложившего отказаться от термина «юриметрика». В этом контексте упомянуто о влиянии компьютеризации государственного управления на правотворческую технику.
Показано, что, хотя с появлением концепции юскибернетики интерес к юриметрическим исследованиям не угас, юриметрика до сих пор находится в стадии становления. При этом продемонстрировано наличие разнобоя в трактовке сути юриметрики.
Охарактеризована реакция со стороны представителей советской науки на юриметрические исследования, осуществлявшиеся на Западе.
Продемонстрировано наличие интереса к юриметрике у некоторых представителей постсоветской науки. В этом контексте охарактеризована так называемая электронная юриметрия, направленная на выяснение вопросов о тенденциях развития объема национального законодательства и его структурных характеристик. Показано, что метод электронной юриметрии вполне соответствует духу юриметрического мейнстрима.
Раскрыто содержание концепции юрисометрики, направленной на разработку, изучение и применение современных математико-статистических методов юридического прогнозирования; развитие теории и практики экспертных методов принятия решений; наблюдение за контролируемыми параметрами; эмпирическую верификацию различных теорий права. Показана несостоятельность критических замечаний в адрес этой концепции, высказанных Е. Куликовым. Сопоставлены трактовки юрисометрики и юрисметрии, которую ее сторонники позиционируют как мультидисциплинарную научную и педагогическую отрасль юриспруденции на стыке прикладной математики и информатики и правоведения.
Сделан вывод о необходимости активизации исследований методологических аспектов юриметрики.
Ключевые слова: юриметрика, юскибернетика, правометрия, юрисометрика, юрисметрия.
Summary. The urgency of the article is due to the need to solve urgent methodological problems of Ukrainian jurisprudence, in particular those related to the use of statistical and mathematical methods and computer technologies in it.
The essence of the notion “jurimetrics” of American lawyer L. Lewinger has been revealed, and due to his work, published in 1949, the term “jurimetrics” ("jurismetreo") has been widely disseminated.
The main attention has been drawn to the opinion that the jurimetrics can be considered a section of cybernetics, in connection with which the concept of the jurisprudence of the Italian scientist M. Lozano, who proposed to abandon the term "jurismetreo", has been described. In this context, the impact of computerization of public administration on law-making techniques has been mentioned.
It has been shown that, although the interest in jurisprudential research has not disappeared with the implementation of the concept of jurisprudence, the jurimetrics is still at the stage of formation. This demonstrates the presence of differences and discrepancies in the interpretation of the essence of jurimetrics.
The reaction of representatives of the Soviet science to the jurismetreo studies, which were carried out in the West, has been described.
The presence of interest to jurismetreo by some representatives of post-Soviet science has been demonstrated. In this context, the so-called electronic jurimetrics has been discussed, aimed at clarifying the issues of trends in the development of the volume of national legislation and its structural characteristics. It has been shown that the method of electronic jurismetreo is quite in line with the spirit of the jurimetrics mainstream
The content of the concept of jurisometrics, aimed at development, studying and application of modern mathematical and statistical methods of legal forecasting has been revealed; development of the theory and practice of expert methods of decision-making; monitoring of controlled parameters; empirical verification of various theories of law has been done. The failure to criticize this concept expressed by E. Kulikov has been shown. It has been compared with the concept of a new multidisciplinary branch of jurisprudence, which originated at the junction of applied mathematics and computer science and jurisprudence, - jurismetreo.
The conclusion concerning the necessity of activating the study of theoretical and methodological aspects of jurimetrics has been given.
Key words: jurimetrics, jurisprudence, law-metrics, jurisometrics, jurismetreo.
Постановка проблеми в загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими або практичними завданнями. У Рекомендаціях Міжнародної науково-теоретичної конференції «Проблеми методології сучасного правознавства», яка відбулась у жовтні 1996 року, констатувалось, що в українському правознавстві спостерігаються «…некритичне запозичення певних методів та методичних засобів інших наук поза межами їх можливого використання у дослідженнях соціально-правових проблем», нерозбірливе застосування концепцій, які мають відношення до зарубіжних правових систем [1, с. 151]. Оскільки ці недоліки й досі не подолано, не може не привертати уваги проблематика дослідження юриметрики – започаткованої на Заході галузі правознавства, пов’язаної із застосуванням статистичних і математичних методів та комп’ютерних технологій в юридичній теорії і практиці.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика юриметрики була предметом дослідження в доволі значній кількості наукових праць. На нашу думку, з-поміж тих з них, які опубліковані протягом останнього десятиліття, на першочергову увагу заслуговують такі: [2; 3; 4]. Хоча в цих та низці інших праць досить ґрунтовно розглянуто важливі аспекти теорії та практики юриметрики, у них недостатньо або взагалі не враховано певні моменти, важливі з погляду з’ясування її змісту та історії розвитку. Висвітленню частини з них і присвячено цю статтю.
Формулювання цілей статті. Цілями статті є поглиблення аналізу питань про зміст та історію юриметрики, урахування досвіду розробки її методологічних проблем у радянській та пострадянській науці.
Виклад основного матеріалу. Термін «юриметрика» («юриметрія») почав набувати поширення після опублікування в 1949 році статті Л. Левінгера (Льовінджера) [1] «Юриметрика: наступний крок уперед». Як видно з передмови до матеріалів з юриметрики, оприлюднених у періодичному виданні «Право й сучасні проблеми» 1963 року, на той час терміном, про який ідеться, найчастіше позначали дослідження у сфері права, «…головним чином зосереджені на трьох напрямках: зберіганні та пошуку електронних даних; поведінковому аналізі рішень; використанні символічної логіки» [7, с. 1]. Утім, і в цій передмові, і в присутній серед указаних матеріалів статті Л. Левінгера «Юриметрика: методологія правового дослідження» границі юриметрики не окреслювалися. Навпаки, Л. Левінгер застеріг: «Немає необхідності і, мабуть, неможливо дати точне визначення поля юриметрики. Як і в будь-якій прагматичній дисципліні, визначення буде дано діяльністю її практиків, і, безсумнівно, змінюватиметься й розширюватиметься в міру того, як експеримент і досвід відповідатимуть на конкретні питання» [8, с. 8]. Водночас він спробував дати уявлення про співвідношення між юриспруденцією і юриметрикою: «Юриспруденція стосується таких питань, як характер і джерела права, формальні основи права, сфера й призначення права, межі права й аналіз загальних юридичних понять. Юриметрика вирішує такі питання, як кількісний аналіз судової поведінки, застосування теорії комунікації та інформації до юридичних явищ, використання математичної логіки в праві, пошук правових даних за допомогою електронних і механічних засобів та формулювання юридичних прогнозів. Юриспруденція – це перш за все раціоналізм; юриметрика – це спроба використовувати методи науки в царині права. Висновки юриспруденції є лише дискусійними; висновки юриметрики перевіряються. Юриспруденція обмірковує сутність та цілі й цінності. Юриметрика вивчає методи дослідження» [8, с. 8]. Побоювання, що застосування на практиці юриметрики призведе до «механізованої юриспруденції», Л. Левінгер охарактеризував як засновані на нерозумінні [8, c. 35]. Він писав, що «юриметрика не прагне вигнати юриспруденцію, філософію чи віру з людського життя» [8, с. 34–35] і що «завжди будуть припущення й рішення, які будуть зроблені вільним духом людини, і ніяка наукова операція або тестування ніколи не зможуть належним чином зробити або обмежити такий вибір» [8, с. 35].
Характеризуючи погляди Л. Левінгера на юриметрику, П. Мейєр, зокрема, зазначає: «Основною турботою пана Левінгера є розвиток правового дослідження з використанням усіх інструментів, що надаються сучасними технологіями, особливо цифровими комп’ютерами. У цьому сенсі юриметрику можна вважати розділом кібернетики» [9, с. 1]. У зв’язку із цим доречно нагадати про концепцію юскібернетики, що своєю появою завдячує низці публікацій М. Лосано, перші з яких побачили світ ще в 1960-х роках [2].
Згідно із цією концепцією, юскібернетика охоплює чотири підходи. Перший з них, який «…належить до соціальної філософії…» (цит. за: [11, с. 142]), передбачає трактування права як підсистеми соціальної системи й полягає у вивченні відносин між світом права й цією системою відповідно до кібернетичної моделі [12, с. 50]. За другого підходу право розглядається як саморегулююча система за допомогою його кібернетичної інтерпретації. Цей підхід не вносить нічого нового у філософію права, крім використання кібернетичних концепцій для формулювання й розв’язання проблем, що раніше вже розглядалися із традиційних позицій [12, с. 50–51]. Третій підхід, говорячи словами М. Лосано, «…повертає нас до сектора, який уже зустрічався в юриметриці Левінгера…» (цит. за: [11, с. 142]). Він полягає в застосуванні логіки та формалізації права з метою використання комп’ютерних технологій, причому, як застеріг М. Лосано, це не означає небезпечного для соціальних наук надмірного захоплення математикою, оскільки «формалізація правової реальності означає використання формальної логіки і, у найгіршому разі, алгоритмів» [13, с. 94], а тому «…формалізація права лише частково збігається з його математизацією…» [3] [13, с. 94]. Четвертий підхід, писав М. Лосано, «…стосується… використання комп’ютера, тобто вивчення необхідних методів, щоб мати можливість використовувати його в юридичному секторі» (цит. за: [11, с. 142]).
В опублікованій у 1968 році праці М. Лосано констатується, що «застосування правового моделювання на сьогоднішній день переважно стосується державного управління» (цит. за: [15, с. 107]). При цьому зазначається, що «…поступове розширення використання комп’ютерів у державному управлінні має справити глибокий вплив на прийоми правотворчої техніки» (цит. за: [15, с. 107]). Ідеться, зокрема, про необхідність забезпечити такий стан справ, коли є спрямованість на «…концепцію закону, який “первісно”, “внутрішньо” алгоритмічний» [15, с. 108], причому під алгоритмом розуміється система правил для перетворення вхідних даних у вихідні [15, с. 107].
З появою концепції юскібернетики, фундатор якої охарактеризував юриметрику як таку, що «…має лише історичне значення» [13, с. 93], і запропонував відмовитися від використання терміна «юриметрика», інтерес до юриметричних досліджень не згас. Продовжилося й послуговування терміном «юриметрика», попри те що доцільність цього була піддана сумніву під приводом, що зміст поняття «вимірювання» не є однозначним [16, с. 19]. І, очевидно, в авторів опублікованої у 2017 році авторитетної праці [4] були серйозні підстави для того, щоб констатувати в ній, що «презентована вперше Лі Левінгером юриметрика… вивчалася та інтерпретувалася протягом багатьох років, даючи задовільні результати, які значною мірою сприяють еволюції й досягненню цілей права» [4, с. 46]. Та тим не менш залишається актуальною оцінка авторів праці [3], що юриметрика «…усе ще перебуває на стадії становлення» [3]. Одним з найвагоміших свідчень цього є різнобій у трактуванні її суті.
Так, одна з альтернатив трактуванню юриметрики, якого додержувався Л. Левінгер, передбачала дуже стисле її визначення, а саме як застосування кількісних методів до юридичних проблем [2, с. 136] [4]. Для порівняння наведемо доволі розлоге визначення, використовуване авторами праці [2]: «Юриметрика – емпіричне дослідження форми, сенсу й прагматики (і зв’язків між ними) вимог і санкцій державних організацій за допомогою математичних моделей і використання методологічного індивідуалізму як основної парадигми для пояснення й прогнозування людської поведінки» [2, с. 137].
Слід погодитися з думкою, що перше з наведених визначень, з одного боку, доволі широке, а з другого – доволі вузьке [2, с. 137]. Про останнє говорить ігнорування в ньому тієї обставини, що юриметрика повинна також містити принаймні деякі некількісні (та тим не менш математичні) підходи [2, с. 137]. Утім, не отримало загальної підтримки й розлоге визначення юриметрики, яке обстоювали автори праці [2].
Юриметричні дослідження, здійснювані на Заході, не залишилися непоміченими в Радянському Союзі. З-поміж радянських науковців, мабуть, найбільшу увагу приділили юриметриці А. Старченко, А. Яковлєв, С. Боботов, у чиїх працях цю царину теорії та практики юриспруденції було позначено терміном «правометрія» [5] [17; 18; 19]. Загалом радянські науковці продемонстрували амбівалентне ставлення до правометрії. Так, А. Яковлєв, констатувавши, що «застосування правометричних методик дозволяє виявити деякі реальні моменти американського правосуддя…», не забув указати на методологічну неспроможність американської правометрії [18], а С. Боботов, визнавши, що правометрія має «…певну прикладну цінність…» [19, с. 25], водночас застеріг, що її можливості «…обмежені навіть у вузькоприкладному сенсі…» [19, с. 26].
Інтерес до юриметрики спостерігається і в пострадянській літературі. Так, у праці вітчизняного науковця В. Титова цю царину правознавства охарактеризовано в контексті аналізу розвитку американської юридичної логіки наприкінці 1950-х – на початку 1960-х років [23]. Інший український науковець В. Кузнецов спробував окреслити суть юриметрики у «Філософському енциклопедичному словнику». За В. Кузнецовим, юриметрика – це «..галузь правового знання, започаткована правовим реалізмом [6], що полягає в застосуванні символічної логіки та комп’ютерних технологій в дослідженні правових проблем, в здійсненні систематичного правового моніторингу та виявленні закономірностей в масивах правової інформації для передбачення судових рішень, імітаційного моделювання способів мислення, поведінки та взаємодії учасників судового процесу, створення юридичних інформаційно-довідкових систем тощо…» [24, с. 731–732].
Завдяки деяким працям В. Ісакова, у пострадянській юриспруденції з’явилося поняття методу електронної юриметрії, під яким розуміється «…вимірювання кількісних характеристик електронних правових баз даних…» [25]. За його допомогою з’ясовують питання про тенденції розвитку обсягу національного законодавства та його структурних характеристик. У процесі використання методу електронної юриметрії оперують статистичними абсолютними та відносними показниками, таблицями й графіками, себто інструментами статистичного опису. І хоча аналіз права, здійснюваний за допомогою таких інструментів, можна вважати належним до сфери юридичної статистики, очевидно, що метод, про який ідеться, цілком відповідає духу юриметричного мейнстриму. Тим більше, що границя між юридичною статистикою та юриметрикою є досить умовною. У цьому відношенні промовистим є висловлення президента Бразильської асоціації юриметрики М.Г. Нуньєса: «Юриметрика – це дисципліна, яка використовує статистику для розуміння права» [26].
Привертає увагу низка наукових праць, автори яких – представники пострадянської російської науки – для позначення висунутих у цих працях концепцій юриметричного характеру використовують терміни «юрисометрика» та «юрисметрія», не згадуючи при цьому жодним словом про внесок в юриметрику Л. Левінгера та його послідовників і критиків. Перший із цих термінів запропонований Д. Дядькіним, інший – В. Бєловим.
За Д. Дядькіним, оскільки ухвалення юридично значущих рішень у різних сферах соціального життя має базуватися на надійній науковій основі, існування якої неможливе без сучасних інструментів аналізу та управління, заснованих на найбільш передових «…вимірювальних і юридико-математичних методах і моделях…», системі правових наук потрібна галузь знань на кшталт економетрики, а саме юрисометрика [27, с. 76]. Ідеться про науку, присвячену методам вивчення якісної та кількісної сторони юридичних явищ і процесів, причому ці методи – це перш за все способи й прийоми ймовірнісно-статистичного аналізу конкретних юридичних даних, зокрема так звані високі ймовірнісно-статистичні технології [7], які являють собою «…процедури аналізу юридичних даних, засновані на останніх… досягненнях прикладної математичної статистики» [27, с. 76]. Що стосується завдань юрисометрики, то їх Д. Дядькін убачає в розробці, вивченні й застосуванні сучасних математико-статистичних методів юридичного прогнозування; розвитку теорії і практики експертних методів прийняття рішень; спостереженні за контрольованими параметрами й виявленні певних відхилень; перевірці різних теорій права на емпіриці [27, с. 77–79; 29, с. 13; 30, с. 120, 123].
На думку Є. Кулікова, юрисометричний підхід, запропонований Д. Дядькіним, «…ігнорує дотримання міри в застосуванні її до юридичної дійсності» [22, с. 118]. В основі цієї думки лежить така аргументація. Щоб користуватися інструментарієм юрисометрики недостатньо лише юридичної освіти: необхідна серйозна математична підготовка, а оволодіння на належному рівні математичними методами, у свою чергу, послабить юридичний компонент освіти й професійної діяльності правознавців [22, с. 118]. Крім того, «зайва математизація й алгоритмізація юриспруденції таїть у собі й іншу небезпеку – небезпеку знеособлення всього юридичного процесу» [22, с. 118]. Проте «загальноправовий принцип гуманізму… у першу чергу передбачає, що право від людини виходить і до людини повертається – на людину впливає», причому «…людина – це не просто сукупність атомів і молекул, це унікальний і неповторний суб’єкт творчості», а це ігнорується за математичного підходу, який не знає «…ні милосердя, ні великодушності, ні почуття жалості» [22, с. 118].
Стосовно першого з наведених аргументів Є. Кулікова можна зауважити, що, коли якісь знання потрібні для формування спеціаліста, він має їх засвоїти. Отже, цей аргумент є надуманим. Таким самим є й інший аргумент Є. Кулікова. Бо, висуваючи його, Є. Куліков ігнорує застереження Д. Дядькіна, що за технологіями реалізації юрисометричної концепції не закріплюється функція прийняття рішення й що ця концепція жодною мірою не обмежує судового розсуду [27, с. 80].
Звернімося тепер до питання про юрисметрію. Її В. Бєлов у своїй праці [31], оприлюдненій 2014 року, охарактеризував як мультидисциплінарну наукову й педагогічну галузь юриспруденції, що зароджується на стику прикладної математики та інформатики й правознавства [31, с. 99] [8]. При цьому він зазначив, що ця галузь повністю базується на інтелектуальному аналізі даних і доповнює його необхідними для юридичних наук підходами із прикладної математики та інформатики, автоматизації, метрології, контролю (оцінки) якості та інших сфер знання, змістом яких є процедури формалізації, виявлення нових закономірностей у масивах даних і автоматизація [31, с. 100]. Містить названа праця В. Бєлова й такі положення: «початковим етапом розвитку юрисметріі, у стадії якого ми й перебуваємо, є етап формулювання понятійного апарату, структурування царини дослідження й формування компонентів цієї науково-педагогічної галузі, установлення причинно-наслідкових зв’язків як усередині галузі, так і… з іншими галузями в юриспруденції і науками в цілому»; головними елементами структури юрисметрії, якими можна охарактеризувати цей етап, є: формально-логічні підходи (існуючі й такі, що зароджуються); правова математика; юридична статистика; правова інформатика; застосування біометрики й хемометрики в криміналістиці; юридична метрологія, стандартизація, сертифікація (вимірювання, оцінка якості і т. д.); правова наукометрія; будь-які інші підходи до формалізації та автоматизації юридичних наук [31, с. 100].
У праці [33], у якій розвиваються наведені вище положення В. Бєлова, запропоновано дві дефініції: а) «юрисметрія – це розділ юридичної науки, який на основі широкого застосування новітніх наукових досягнень і технологій вивчає механізм здійснення юридичної діяльності в цілому і в окремих галузях права для встановлення причин, виявлення закономірностей і можливих результатів (наслідків) правозастосовної діяльності з метою реалізації принципу верховенства права, тобто законності і юридичної визначеності»; б) «юрисметрія – розділ прикладної й законодавчої метрології, що забезпечує єдність методів, способів і засобів вимірювання якісних параметрів функціонування механізму правового регулювання суспільних відносин» [33, с. 101].
Автори праці [33] вважають, що можна розглядати юрисометріку як ту «…частину юрисметріі, яка описує вимірювання окремих локальних ділянок юридичної діяльності, але не охоплює всієї юридичної сфери повністю» [33, с. 103] (тобто за ними юрисометрична концепція вужча за юрисметричну). При цьому вони виходять з того, що Д. Дядькін «…описує юрисометричні методи перш за все як способи й прийоми ймовірнісно-статистичного аналізу конкретних юридичних даних… і застосовує їх в основному до теорії призначення покарання, де вони дозволяють обґрунтувати об’єктивні, алгоритмічні, вимірювальні й оцінні аспекти у формулюванні правил призначення покарання…», тоді як термін «юрисметрія» охоплює «…і інструменти для вимірювання, моделювання та аналізу… нормативних актів та інших елементів юридичного простору» [33, с. 103].
На наш погляд, наведені міркування авторів праці [33] щодо співвідношення між юрисметрією та юрисометрикою є дискусійними. Бо насправді, як видається, немає принципової різниці між обома концепціями з погляду передбачуваних ними методів обробки правової інформації. Адже в Д. Дядькіна положенню, що «…юрисометричні методи – це перш за все способи і прийоми ймовірнісно-статистичного аналізу конкретних юридичних даних» [27, с. 76], передує положення, що юрисометрика «…за своєю суттю повинна являти собою науку методичну, присвячену методам, які можуть застосовуватися в різних предметних областях юриспруденції» [27, с. 76]. Слід також сказати й про те, що завдання інтелектуального аналізу даних, на якому має базуватися юрисметрія, а саме «…класифікація, кластеризація, регресія, асоціація (пошук повторюваних патернів, наприклад, пошук стійких зв’язків) – це типові завдання прикладної статистики» [34], невід’ємною частиною якої якраз і є високі ймовірнісно-статистичні технології (пор.: [34]), на необхідність присутності яких у складі інструментарію юрисометричного аналізу указує, як зазначалося вище, Д. Дядькін. Інша річ, що, тоді як у концепції юрисметрії робиться наголос не лише на передбачених нею методах обробки правової інформації, але й на використанні комп’ютерних технологій у юриспруденції, у концепції юрисометрики ці технології перебувають на задньому плані. Ось із цього погляду концепція юрисометрики справді є вужчою за концепцію юрисметрії.
Висновки. Отож, за час, що минув після оприлюднення праці Л. Левінгера, завдяки якій розпочалося поширення терміна «юриметрика», так і не було досягнуто згоди щодо змісту та категоріально-термінологічного апарату царини наукового знання, покликаної розробляти наукові засади юриметричного аналізу. Звідси випливає необхідність активізації дослідження теоретико-методологічних аспектів юриметрики.
Література
