Петрушка Т. О., Ємельянов О. Ю., Симак А. В. Ресурсозбереження як чинник економічного розвитку підприємств // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". Серія: "Економічні науки". - 2019. - №5. https://doi.org/10.25313/2520-2294-2019-5-5005
Економіка та управління підприємствами
УДК 338:658
Петрушка Тетяна Олексіївна
кандидат економічних наук,
доцент кафедри економіки підприємства та інвестицій
Національний університет «Львівська політехніка»
Петрушка Татьяна Алексеевна
кандидат экономических наук,
доцент кафедры экономики предприятия и инвестиций
Национальный университет «Львовская политехника»
Petrushka Tetyana
PhD, Associate Professor of the Department
of Business Economics and Investment
Lviv Polytechnic National University
Ємельянов Олександр Юрійович
кандидат економічних наук,
доцент кафедри економіки підприємства та інвестицій
Національний університет «Львівська політехніка»
Емельянов Александр Юрьевич
кандидат экономических наук,
доцент кафедры экономики предприятия и инвестиций
Национальный университет «Львовская политехника»
Yemelyanov Olexandr
PhD, Associate Professor of the Department
of Business Economics and Investment
Lviv Polytechnic National University
Симак Анастасія Валеріївна
кандидат економічних наук,
доцент кафедри економіки підприємства та інвестицій
Національний університет «Львівська політехніка»
Сымак Анастасия Валерьевна
кандидат экономических наук,
доцент кафедры экономики предприятия и инвестиций
Национальный университет «Львовская политехника»
Symak Anastasiya
PhD, Associate Professor of the Department
of Business Economics and Investment
Lviv Polytechnic National University
РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ ЯК ЧИННИК ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ
РЕСУРСОСБЕРЕЖЕНИЕ КАК ФАКТОР ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИЯТИЙ
RESOURCE SAVINGS AS A FACTOR OF ECONOMIC DEVELOPMENT OF ENTERPRISES
Анотація. Забезпечення належного рівня економічної ефективності господарської діяльності підприємств в умовах конкурентної боротьби вимагає від них пошуку та реалізації резервів економічного розвитку. Одним з таких резервів є зниження витрат певних видів ресурсів, які споживаються підприємствами. На теперішній час багато підприємств України не повною мірою використовують потенціал ресурсозбереження для досягнення економічного зростання. Внаслідок цього багато видів вітчизняної продукції є неконкурентоспроможними не лише на світовому, але й на внутрішніх ринках збуту. У зв’язку з цим метою даної роботи є оцінювання впливу ресурсозбереження на економічний розвиток підприємств. Було встановлено сутність ресурсозбереження на підприємстві. Показано, що ресурсозбереження передбачає здійснення різноманітних за своїм змістом, масштабом та іншими ознаками заходів, серед яких центральне місце посідає впровадження на підприємствах ресурсозберігаючих технологій. При цьому ресурсозбереження являє результат реалізації програми організаційних, технічних та соціальних заходів, що спрямовані на скорочення витрат певних ресурсів підприємства та (або) витрат, які пов’язані із придбанням, утриманням та використанням цих ресурсів. Враховуючи наявність значної кількості шляхів економії ресурсів, у роботі, серед іншого, було здійснено групування заходів з ресурсозбереження на підприємствах. Також було виділено основні чинники, які спонукають підприємства до впровадження заходів з економії їх ресурсів. Зокрема, особливу увагу приділено чиннику зростання цін на ресурси. Розглянуто механізм впливу ресурсозбереження на збільшення фінансових результатів діяльності підприємств. Показано, що такий вплив може бути як безпосереднім (завдяки зниженню собівартості продукції), так і опосередкованим (завдяки підвищенню конкурентоспроможності продукції). Досліджено особливості ресурсозберігаючого економічного розвитку підприємств, коли фінансові результати їх діяльності збільшуються із одночасним скороченням споживання певних видів виробничих ресурсів.
Ключові слова: ресурсозбереження, підприємство, економічний розвиток, ресурс, чинник.
Аннотация. Обеспечение необходимого уровня экономической эффективности хозяйственной деятельности предприятий в условиях конкурентной борьбы требует от них поиска и реализации резервов экономического развития. Одним из таких резервов является снижение затрат определенных видов ресурсов, которые потребляются предприятиями. В настоящее время много предприятий Украины не полностью используют потенциал ресурсосбережения для достижения экономического роста. Вследствие этого много видов отечественной продукции являются неконкурентоспособными не только на мировом, но и на внутренних рынках сбыта. В связи с этим целью данной работы является оценивание влияния ресурсосбережения на экономическое развитие предприятий. Была установлена суть ресурсосбережения на предприятии. Показано, что ресурсосбережение предусматривает осуществление разнообразных по своему содержанию, масштабу и другим признакам мероприятий, среди которых центральное место занимает внедрение на предприятиях ресурсосберегающих технологий. При этом ресурсосбережение представляет результат реализации программы организационных, технических и социальных мероприятий, которые направлены на сокращение затрат определенных ресурсов предприятия и (или) затрат, связанных с приобретением, содержанием и использованием этих ресурсов. Учитывая наличие значительного количества путей экономии ресурсов, в работе, среди прочего, было осуществлено группирование мероприятий по ресурсосбережению на предприятиях. Также были выделены основные факторы, стимулирующие предприятия внедрять мероприятия по экономии их ресурсов. В частности, особенное внимание уделено фактору роста цен на ресурсы. Рассмотрен механизм влияния ресурсосбережения на увеличение финансовых результатов деятельности предприятий. Показано, что такое влияние может быть как непосредственным (вследствие снижения себестоимости продукции), так и опосредствованным (вследствие повышения конкурентоспособности продукции). Исследованы особенности ресурсосберегающего экономического развития предприятий, когда финансовые результаты их деятельности увеличиваются с одновременным сокращением потребления определенных видов производственных ресурсов.
Ключевые слова: ресурсосбережение, предприятие, экономическое развитие, ресурс, фактор.
Summary. Ensuring an appropriate level of economic efficiency of enterprises activity in conditions of competition requires from these enterprises to search and implement economic development reserves. The reducing the cost of certain types of resources consumed by enterprises is one of these reserves. At present, many Ukrainian enterprises do not fully use the resource-saving potential to achieve their economic growth. As a result, many domestic products are not competitive not only on the world but also on internal sales markets. In this regard, the purpose of this paper is to assess the impact of resource saving on the economic development of enterprises. In the article the essence of resource conservation in the enterprise is identified. It is proved that resource saving involves the implementation of diverse measures by their content, scale and other features, among which the implementation of resource-saving technologies at the enterprises has central place. In this case, resource conservation is the result of the implementation of a program of organizational, technical and social measures aimed at reducing the costs of certain enterprise resources and (or) the costs associated with the acquisition, maintenance and use of these resources.
Taking into account the existence of the significant number of ways to save resources, a grouping of resource saving measures and actions at the enterprises is realized in the work among other things. The main factors that encourage enterprises to implement measures for resource saving are outlined in the paper. In particular, the authors paid particular attentions to analyzing the factors of resources prices growth. The mechanism of resource saving influence on increase of financial results of the enterprise is described. It is studied out that such influence can be both direct (due to cost reduction of production) and indirect (due to increase of competitiveness of products). The features of resource saving economic development of enterprises are investigated, when financial results of their activity increase with simultaneous reduction of consumption of certain types of production resources.
Key words: resource saving, resource conservation, enterprise, economic development, resource, factor.
Постановка проблеми. Досягнення високої ефективності господарської діяльності підприємств протягом тривалого періоду потребує пошуку та реалізації резервів вдосконалення цієї діяльності. Таке вдосконалення повинно забезпечувати економічний розвиток суб’єктів господарювання, що передбачає нарощування їх економічного потенціалу та, відповідно, зростання величини отриманих підприємствами фінансових результатів. На теперішній час багато підприємств України характеризуються високим рівнем витрат виробничих ресурсів на виготовлення продукції, що робить її неконкурентоспроможною. У зв’язку з цим одним з головних напрямів економічного розвитку вітчизняних підприємств є впровадження заходів з економії виробничих ресурсів. За таких умов зростатиме конкурентоспроможність продукції та, відповідно, збільшуватимуться збутові можливості підприємств, що обумовить ріст фінансових результатів їх господарської діяльності. Разом з тим, реалізація заходів з ресурсозбереження на підприємствах, особливо тих заходів, які потребують понесення інвестиційних витрат, потребує ретельного їх обґрунтування та вибору найкращих варіантів здійснення цих заходів. Тому виникає необхідність систематизації таких заходів та дослідження механізму впливу ресурсозбереження на економічний розвиток підприємств.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема оцінювання потенціалу ресурсозбереження на підприємствах досліджувалася у працях багатьох авторів, зокрема, у публікаціях таких науковців, як І. С. Баландіна [1], В. Є. Бурда [2], О. В. Іваненко [3] та ін. Також слід виділити низку наукових праць, зокрема роботи Н. Я. Михаліцької [4], Л. А. Некрасової [5], А. В. Хрістової [5], Я. Р. Яреми [6], Ю. О. Свинороєва [6], які присвячено обґрунтуванню політики ресурсозбереження на підприємствах. Багато науковців провели детальне вивчення закономірностей ресурсозберігаючих технологічних змін на підприємствах. Зокрема, це стосується праць таких науковців, як Х. Каліскан [7], О. Ю. Ємельянов [8, 9], М. Піва [10], М. Вівареллі [10], Т. О. Петрушка [11], Х. Рог [12], Д. Седоєвич [13] та ін. Разом з тим, питання систематизації заходів з ресурсозбереження на підприємствах та оцінювання впливу цих заходів на економічний розвиток суб’єктів господарювання не є остаточно вирішеними і потребують їх подальшого дослідження.
Постановка завдання. Метою статті є розроблення методичних засад оцінювання впливу ресурсозбереження на економічний розвиток підприємств. Досягнення поставленої мети потребує вирішення таких завдань: визначити сутність ресурсозбереження; здійснити групування заходів з ресурсозбереження на підприємстві; виділити чинники, які стимулюють ресурсозбереження; змоделювати вплив ресурсозбереження на економічний розвиток підприємства; розглянути сутність та умови ресурсозберігаючого економічного розвитку підприємств.
Виклад основного матеріалу. Підвищення ефективності господарської діяльності, забезпечення належного рівня економічного розвитку підприємств вимагає створення й реалізації дієвого механізму управління їх виробничими ресурсами. Таке управління повинно передбачати встановлення та регулювання співвідношень між показниками, які характеризують результати і витрати підприємств, зокрема, між: темпами росту обсягів виробленої продукції та темпами зростання величини виробничих ресурсів, між темпами збільшення результативності використання цих ресурсів та витратами, які пов’язані з їх застосуванням, між темпами зростання операційного прибутку та темпами збільшення операційних витрат підприємств тощо.
На теперішній час багатьом вітчизняним підприємствам є властивими значні питомі витрати ресурсів на виробництво продукції, зокрема її висока енергоємність. У зв’язку з цим, значну актуальність набуває питання впровадження на підприємствах ресурсозберігаючих засобів праці та технологічних процесів. Однак, впровадження на підприємствах ресурсозберігаючих технологій являє лише один, хоч і дуже важливий, напрямок реалізації заходів з ресурсозбереження. Крім того, існують і інші можливості провадити економію витрат ресурсів, зокрема збільшення рівня їх інтенсивного та екстенсивного використання, вдосконалення нормування витрат ресурсів, покращення організації виробництва тощо.
З урахуванням викладеного, ресурсозбереження передбачає здійснення різноманітних за своєю сутністю, масштабом та іншими ознаками заходів, які спрямовані на відносну чи абсолютну економію ресурсів підприємства та (або) витрат, що пов’язані з їх придбанням, утриманням і використанням. При цьому ресурсозбереження являтиме результат реалізації програми організаційних, технічних та соціальних заходів, що спрямовані на скорочення витрат певних ресурсів підприємства та (або) витрат, які пов’язані із придбанням, утриманням та використанням цих ресурсів.
Враховуючи наявність значної кількості шляхів економії ресурсів, доцільно здійснити групування заходів з ресурсозбереження на підприємствах. Зокрема, ці заходи можна згрупувати за такими ознаками:
До чинники, які стимулюють ресурсозбереження та виникають у процесі діяльності підприємства, можна, зокрема, віднести поступове зношування його основних засобів, а також вдосконалення управлінських компетенцій у сфері управління програмами ресурсозбереження. Стосовно зовнішніх чинників, що стимулюють ресурсозбереження, то їх можна поділити на такі групи:
Одним з основних зовнішніх чинників, які впливають на ефективність реалізації заходів з ресурсозбереження на підприємствах, є зміна цін на ресурси. Особливо значний вплив цей чинник справляє на ефективність проектів ресурсозберігаючих технологічних змін. Проте, на шляху до впровадження цих проектів можуть поставати різноманітні бар’єри, серед яких, зокрема, слід виділити економічні бар’єри. Якщо оцінювати економічну ефективність інвестиційних проектів впровадження ресурсозберігаючих технологій на рівні окремого виду продукції, то слід виділити дві головні умови, за яких таке впровадження виявляється доцільним для інвестора:
(1)
де ц – ціна одиниці певного ресурсу, споживання якого передбачається скоротити внаслідок впровадження на підприємстві ресурсозберігаючої технології; Н0, Н1 – фізичні обсяги витрат цього ресурсу на одиницю продукції відповідно за існуючою та ресурсозберігаючою технологіями; сі – інші витрати, пов’язані із впровадженням ресурсозберігаючої технології, у розрахунку на одиницю продукції (до цих витрат, зокрема, можуть відноситися витрати на інші види ресурси, якщо передбачається заміщення ними того ресурсу, споживання якого передбачається скоротити); ір – обсяги потрібних інвестицій у впровадження ресурсозберігаючої технології у розрахунку на одиницю продукції; Ні – норма прибутковості інвестицій (якщо передбачається фінансування ресурсозберігаючої технології за рахунок кредиту, в якості норми прибутковості може обиратися ставка кредитного відсотка);
(2)
де Г – щорічний потік грошових надходжень, які підприємство здатне використати для погашення кредиту, який буде узято з метою фінансування впровадження енергозберігаючої технології; ГК – щорічний потік повернення основної суми узятого кредиту та нарахованих процентів за ним; І – потрібні інвестиції у впровадження ресурсозберігаючої технології; α – співвідношення між щорічним потоком платежів за кредитом та величиною потрібних інвестицій (α= ГК/ І).
Припустимо тепер, що нерівності (1) та (2) не виконуються. Це означає, що існують економічні бар’єри на шляху до впровадження ресурсозберігаючої технології. При цьому бар’єр, який виникає внаслідок невиконання нерівності (1), будемо називати економічним бар’єром першого виду. Бар’єр, який виникає внаслідок невиконання нерівності (2), будемо називати економічним бар’єром другого виду. Як випливає з представлених виразів, зміна цін на той ресурс, споживання якого передбачається скоротити внаслідок впровадження ресурсозберігаючої технології, справляє безпосередній вплив на рівень економічних бар’єрів на шляху до такого впровадження. При цьому цей вплив є неоднозначним. З одного боку, зростання цін на ресурс послаблює економічний бар’єр першого виду. Однак, з іншого боку, зростання цін на ресурс може посилювати економічний бар’єр другого виду. Це пов’язано із тим, що зростання цін на ресурси призводить до збільшення витрат підприємства та, відповідно, обумовлює зниження потоку грошових надходжень для погашення кредиту, узятого для фінансування впровадження ресурсозберігаючої технології. З цього випливає, що існує певний діапазон цін на ресурси, за якого можливість подолання економічних бар’єрів на шляху до впровадження ресурсозберігаючих технологій є найбільшою.
Досліджуючи вплив ресурсозбереження на економічний розвиток підприємств, необхідно, серед іншого, встановити критерій такого розвитку. Зокрема, ним може виступати приріст надприбутку підприємства, тобто різниці між приростом прибутку (операційного або чистого) та добутку вкладених інвестицій на норму їх прибутковості. Якщо розглядати випадок окремого виду продукції, то критерій надприбутку можна формалізувати у вигляді такого математичного виразу:
(3)
де Пн – величина надприбутку за певним видом продукції у розрахунку на одиницю її фізичного обсягу; цп – ціна одиниці продукції за мінусом непрямих податків; с – операційні витрати на виробництво та реалізацію одиниці продукції; і – питома капіталомісткість одиниці продукції; сп – питомі приведені витрати за даним видом продукції (сп= с +і∙Ні).
Як випливає з виразу (3), при фіксованій ціні одиниці продукції, зниження питомих приведених витрат обумовлює зростання величини надприбутку в розрахунку на одиницю даної продукції. Таким чином, зниження питомих приведених витрат може виступати як один з критеріїв економічного розвитку підприємств, якщо такий розвиток відбувається на засадах ресурсозбереження (рис. 1).
Використовуючи критерії надприбутку та питомих приведених витрат можливо здійснити докладну оцінку впливу заходів з ресурсозбереження на економічний розвиток підприємства. Слід відзначити, що такий вплив може бути як безпосереднім (завдяки зниженню собівартості продукції), так і опосередкованим (завдяки підвищенню конкурентоспроможності продукції). При цьому безпосередній вплив ресурсозбереження на економічний розвиток підприємства відбуватиметься за умови, що виконується нерівність (1), оскільки при її виконанні питомий надприбуток зросте. Помноживши величину цього надприбутку на базові натуральні обсяги збуту продукції, можна встановити величину безпосереднього впливу ресурсозбереження на економічний розвиток підприємства. Однак, зниження собівартості одиниці продукції внаслідок ресурсозбереження може дозволити підприємству дещо знизити ціну на цю продукцію і таким чином за рахунок цінової конкуренції збільшити свою частку на ринку збуту. Внаслідок цього величина надприбутку дещо зменшиться, але при цьому на увесь фізичний обсяг продукції надприбуток зросте (рис. 2).
Рис. 1. Комплексна модель формування ефекту та ефективності інвестицій у реалізацію заходів з ресурсозбереження на підприємстві
Джерело: авторська розробка
Оскільки заходи з ресурсозбереження можуть обумовлювати зростання фізичних обсягів виробництва та збуту продукції, певний становить інтерес питання про те, як зміниться при цьому загальна величина споживання того виробничого ресурсу, економія питомих витрат якого відбувається у процесі ресурсозбереження. У зв’язку з цим можна ввести поняття ресурсозберігаючого економічного розвитку, за якого зростання фінансових результатів підприємства (зокрема, надприбутку) супроводжується скороченням загальних фізичних обсягів витрат певного ресурсу. Для того, щоб відбувався такий тип економічного розвитку добуток темпу росту фізичних обсягів продукції на темп росту питомих витрат ресурсу повинен бути меншим одиниці. Своєю чергою, виконання цієї умови значною мірою залежить як від рівня еластичності ціни продукції за обсягом її пропозиції, так і від рівня конкуренції на ринках збуту цієї продукції.
Рис. 2. Вплив ресурсозбереження на економічний розвиток підприємства
Джерело: авторська розробка
Висновки та перспективи подальших розвідок. Отримані результати проведеного дослідження показали, що ресурсозбереження являє собою результат реалізації програми організаційних, технічних та соціальних заходів, що спрямовані на скорочення витрат певних ресурсів підприємства та (або) витрат, які пов’язані із придбанням, утриманням та використанням цих ресурсів. При цьому заходи з ресурсозбереження можуть бути згрупованими за різними ознаками, зокрема: за різновидами виробничих ресурсів, за строком реалізації заходів, за масштабом їх реалізації, за необхідністю вкладення інвестицій, за спрямуванням заходів тощо. Також було виділено основні чинники, які спонукають підприємства до впровадження заходів з економії їх ресурсів. Зокрема, особливу увагу приділено чиннику зростання цін на ресурси як можливого стимулу до ресурсозбереження. При цьому було встановлено, що існує певний діапазон цін на ресурси, за якого можливість подолання економічних бар’єрів на шляху до впровадження ресурсозберігаючих технологій є найбільшою. Показано, що вплив ресурсозбереження на економічний розвиток підприємств може бути як безпосереднім (завдяки зниженню собівартості продукції), так і опосередкованим (завдяки підвищенню конкурентоспроможності продукції). Подальші дослідження у даному напрямі потребують, насамперед, більш ретельного дослідження чинників, які обумовлюють ресурсозберігаючий економічний розвиток підприємств.
Література
References
