Лакіза В. В. Процедура здійснення змін в результаті регулювання процесів функціонування підприємства // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". Серія: "Економічні науки". - 2018. - №2.
Економіка і управління підприємствами
УДК 658.29:005.332.3
Лакіза Вікторія Володимирівна
старший викладач кафедри менеджменту і
міжнародного підприємництва
Національний університет «Львівська політехніка»
Лакиза Виктория Владимировна
старший преподаватель кафедры менеджмента и
международного предпринимательства
Национальный университет «Львовская политехника»
Lakiza Viktoriia
Senior Lecturer of the Department of
Management and International Business
Lviv Polytechnic National University
ПРОЦЕДУРА ЗДІЙСНЕННЯ ЗМІН В РЕЗУЛЬТАТІ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
ПРОЦЕДУРА ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ ИЗМЕНЕНИЙ В РЕЗУЛЬТАТЕ РЕГУЛИРОВАНИЯ ПРОЦЕССОВ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ
PROCEDURE FOR MAKING CHANGES AS A RESULT OF REGULATING THE PROCESSES OF OPERATION OF THE ENTERPRISE
Анотація. Мета статті полягає у визначенні порядку здійснення, а також виконання (процедури) змін у результаті усунення недоліків, збоїв у процесах функціонування суб’єкта господарювання.
В статті досліджується сучасний інструментарій управління змінами, а також можливості його використання на практиці під час здійснення регулювання виробничо-господарських процесів підприємства.
У результаті дослідження у вигляді складової ретроспективного та поточного попиту на продукцію (зміна даного показника є неможливою), а також складової інвестицій (можлива зміна) формалізовані представлення змін на підприємстві, які мають на меті усунути відхилення, виявлені на попередніх етапах управління.
Здійснено пошук структури розподілу ресурсів, за допомогою чого отримано вектор структурних коефіцієнтів, і на основі яких можливим є визначити оптимальний розподіл ресурсів підприємства за напрямками його виробничо-господарської діяльності. Запропоновано оптимізаційну задачу, яка застосовується у теорії інвестиційних портфелів Марковіца, і дає можливість визначення структурних коефіцієнтів розподілу інвестиційних ресурсів між напрямками виробничо-господарської діяльності суб’єкта господарювання.
Отримано формалізовані результати процедури здійснення змін внаслідок регулювання процесів функціонування підприємства які дають можливість в подальшому здійснити формування автоматизованих систем прийняття регулювальних рішень із оптимізації виробничо-господарського портфеля суб’єкта господарювання.
Ключові слова: регулювання, структура розподілу інвестицій, прибутковість, ризикованість.
Аннотация. Цель статьи заключается в определении порядка осуществления, а также выполнения (процедуры) изменений в результате устранения недостатков, сбоев в процессах функционирования предприятия.
В статье исследуется современный инструментарий управления изменениями, а также возможности его использования на практике при осуществлении регулирования производственно-хозяйственных процессов предприятия.
В результате исследования в виде составляющей ретроспективного и текущего спроса на продукцию (изменение данного показателя невозможно), а также составляющей инвестиций (изменение возможно) формализованы представления изменений на предприятии, которые имеют целью устранить отклонения, выявленные на предыдущих этапах управления.
Осуществлен поиск структуры распределения ресурсов, с помощью чего получено вектор структурных коэффициентов, на основе которых возможно определить оптимальное распределение ресурсов предприятия по направлениям его производственно-хозяйственной деятельности. Предложено оптимизационную задачу, которая применяется в теории инвестиционных портфелей Марковица, и дает возможность определения структурных коэффициентов распределения инвестиционных ресурсов между направлениями производственно-хозяйственной деятельности предприятия.
Получено формализованные результаты процедуры осуществления изменений вследствие регулирования процессов функционирования предприятия, которые дают возможность в дальнейшем осуществить формирование автоматизированных систем принятия регулирующих решений по оптимизации производственно-хозяйственного портфеля предприятия.
Ключевые слова: регулирование, структура распределения инвестиций, доходность, рискованность.
Summary. The purpose of the paper is to determine the procedure of making changes at the enterprise through the regulation of operation activity of the enterprise.
As a result of the study, there are formalized the representations of changes at the enterprise, which are aimed to eliminate the deviations, which have been disclosed at the previous stages of managing.
A research of the optimal structure of the distribution of resources was obtained at the article. This helps to obtain a vector of structural coefficients, which gives a possibility to determine the optimal distribution of resources of the enterprise according to its economic activity. The optimization task, which is used in Markovits investment portfolio theory, is proposed. This task helps to determine the structural coefficients of distribution of investment resources between the directions of enterprise’s economic activity.
The obtained formalized results allow form an automatized system for making regulatory decisions on optimizing the production portfolio of the enterprise.
Key words: regulation, structure of distribution of investments, profitability, riskiness.
Постановка проблеми. Провадження будь-якої підприємницької діяльності в умовах сьогодення перманентно супроводжується прийняттям регулювальних управлінських рішень, покликаних корегувати процес функціонування суб’єкта господарювання в тому чи іншому напрямку. Перед менеджментом підприємства ставляться надскладні задачі вибору між альтернативними варіантами ймовірних дій. Враховуючи факт існування потреби в застосуванні автоматизованих систем прийняття регулювальних рішень задля оптимізації виробничо-господарського портфеля підприємства особливої актуальності набуває формування процедури здійснення змін внаслідок регулювання процесів функціонування підприємства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням проблематики провадження змін у суб’єкта господарювання здійснювались низкою як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Так, у працях Гайдей О. О., Дмитрієва І. А., Сабліної Н. В., Стеців С. Р., Олексіва І.Б., Степаненко С. В., Ладонько Л. С. та Зубенко В.О. [1-8] досліджено змістовне наповнення терміну «зміни», а в наукових доробках Гайдей О. О., Дмитрієва І. А., Сабліна Н. В., Стеців С. Р., Олексіва І.Б. [1-5], а також Тарасюк Г. М., Воронкова Д. К., Цуканової В.Я., Турчіної С. Г., Грибика І. І. та Гайдей О.О. [9-14] – «управління змінами». У наукових дослідженнях Дмитрієва І. А. [2], Ладонько Л. С. [7] та Зубенко В.О. [8] розглянуто загальноприйняту модель класифікації змін, а в працях Олексіва І. Б. [5], Ладонько Л. С. [7], Гайдей О.О.[14] та Коба Н. В.[15] проаналізовано етапи їх впровадження. Типологію змін систематизовано Ладонько Л. С. [7] та Зубенко В.О. [8].
Дмитрієв І. А. та Курилова Н. М. [2] надають власне визначення поняття «управління змінами» як «…комплексного підходу до управління новим станом підприємства на основі використання сучасних методів, моделей та технологій менеджменту, а також впровадження змін на індивідуальному рівні (пов’язаному з людьми), на організаційному рівні (зміни, що стосуються організації) та на рівні бізнес-процесів та систем». В свою чергу Стеців С.Р. [4] пропонує розглядати управління змінами як процес, зумовлений тиском факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, як «…встановлення чітких цілей та орієнтація всіх учасників процесу на визначені результати». Ладонько Л. С. [7] у своїй праці досліджено можливості та передумови застосування оригінальних модельних рішень щодо впровадження змін на вітчизняних підприємствах. Тарасюком Г. М. [9] виділено етапи та узагальнено основні функціональні складові управління змінами на підприємстві. На увагу заслуговують обґрунтована Воронковим Д. К. [10] доцільність інтеграції існуючих підходів до управління змінами на підприємстві з метою підвищення ефективності цього процесу а також визначені автором теоретичні засади інтеграції основних підходів з метою формування комплексного підходу до управління змінами на підприємстві. Автори Цуканова В. Я. та Л. В. Кiєнко [11] в своїй роботі пропонують власне бачення процесу управління змінами в організації, зумовленого тиском факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, а Турчіна С. Г. [12] здійснює дослідження основних моделей управління змінами підприємства та надає обґрунтування стратегічних змін у розрізі найбільш актуальних етапів. Коба Н. В. [15] вивчає сучасний інструментарій управління змінами
Розглянутими вище науковцями та багатьма іншими запропоновано безліч методів, моделей і методик управління змінами, проте, на нашу думку, в сучасній літературі проглядається відсутність інформації щодо формулювання самої процедури здійснення змін в результаті регулювання, як функції менеджменту, процесів функціонування суб’єкта господарювання. Саме тому важливим елементом дослідження процедури здійснення змін є концептуальне та комплексне вивчення та розв’язання даного питання.
Постановка завдання. Зважаючи на викладене вище метою статті є: формулювання процедури здійснення змін в результаті регулювання процесів функціонування підприємства.
Виклад основного матеріалу. Строгий математичний підхід перерозподілу ресурсів та потенціалу між напрямками або підрозділами підприємства, який зазвичай використовується задля визначення альтернативних напрямків функціонування суб’єкта господарювання, базується на незмінних методах та критеріях оптимальності. Тому виникає необхідність паралельного застосування експертних суджень щодо вагомості досліджуваних можливостей, напрямків чи підрозділів. Так, вагомість деяких складових структурної задачі може бути відкоригована шляхом урахування точки зору керівництва, експертів та фахівців у певній сфері.
Таким чином, остаточні значення вагомості напрямків можна розрахувати на основі наступної формули:
(1)
де – вагомість математичної складової для вирішення структурної задачі, част. од.; – вагомість складової експертів для вирішення структурної задачі, част. од.; – частки, відповідно, першого, другого та N-го напрямків спрямування ресурсів підприємства в умовах регулювання його виробничо-господарської діяльності, част. од. – експертні частки, відповідно, першого, другого та N-го напрямків спрямування ресурсів підприємства в умовах регулювання його виробничо-господарської діяльності, част. од.; - остаточні значення структурних коефіцієнтів, част. од.
У формулі (1) наведено метод розрахунку вертикального вектора остаточних значень вагових структурних коефіцієнтів на основі зваженого середнього. Проте визначення вагових коефіцієнтів часто є трудомістким, дорогим та тривалим процесом. Тому можливим є використання інших видів середніх:
(2)
(3)
Вибір типу апроксимації та прийняття рішення щодо необхідності врахування експертної складової для вирішення структурної задачі здійснюється керівництвом, виходячи із можливостей підприємства та порівняння планових і фактичних результатів виробничо-господарської діяльності. Оскільки будь-яке підприємство орієнтоване на досягнення якомога більшого значення обсягу реалізації, то оптимізаційна задача може бути представлена у такій формі:
(4)
Рівняння (4) є відображенням формалізованого представлення змін на підприємстві, які мають на меті усунути відхилення, виявлені на попередніх етапах управління. Це рівняння можна поділити на дві складові:
Ці припущення дають змогу привести задачу щодо визначення змін у виробничо-господарській діяльності підприємства до розв’язання структурної задачі. Її результати не слід інтерпретувати у строгій чисельній формі. Мета пошуку структури розподілу ресурсів полягає у визначенні тих напрямків виробничо-господарської діяльності, які є найважливішими, і тих, від яких слід відмовитись, або фінансування яких слід обмежити. Фактично структурна задача може розглядатись, як удосконалення АВС [1] та XYZ [2] - аналізу у логістиці. Перевагою пропонованого способу є те, що він враховує не тільки прибутковість, а й ризиковість окремого напрямку діяльності підприємства, а також дає змогу визначити необхідний рівень дохідності у перспективі.
Модель, на основі якої базується теорія інвестиційних портфелів Марковіца, ґрунтується на послідовному дослідженні коваріації між певними інвестиційними об’єктами із заданням їх середньоочікуваної дохідності. Так, приведемо відповідно оптимізаційну задачу:
(5)
де – частки напрямків у загальній структурі виробничо-господарської діяльності підприємства, част. од.; – дохідність кожного напрямку, част. од.; – прийнятий підприємцем або визначений як середнє арифметичне показник середньоочікуваної дохідності кожного напрямку виробничо-господарської діяльності, част. од. – варіація дохідностей напрямків виробничо-господарської діяльності підприємств; – коваріація дохідностей напрямків виробничо-господарської діяльності підприємств; N – кількість виробничо-господарських напрямків, структура розподілу інвестицій між якими досліджується;– добутки Лагранжа, випадкові числа, які не відіграють жодної ролі і необхідні тільки для того, щоб звести системи лінійних рівнянь до однорідної форми.
Система рівнянь (4) є однорідної форми і може бути розв’язана існуючими методами. В результаті її розв’язання буде отримано вектор структурних коефіцієнтів, на основі яких можливим є визначити оптимальний розподіл ресурсів підприємства за напрямками його виробничо-господарської діяльності. Оскільки дохідність зазвичай визначити не можливо, що зумовлено специфікою виробничої діяльності, то завданням є дослідити структуру розподілу ресурсів між окремими видами товарів, що виробляються певним підприємством. У цьому випадку, під показником дохідності можна розуміти дохід, одержаний від їх реалізації. Тоді замість очікуваної дохідності можна записати необхідний рівень доходу, який загалом отримає підприємство. Коваріація[3] і варіація[4] - це показники, які характеризують рівень відхилення середньоквадратичного відхилення від середнього арифметичного, що слід розуміти як міру ризику, який характерний для певного ринку або товару, оскільки ці коливання не завжди є сприятливими для підприємства. Очевидно, що оптимальний портфель має бути розподілений так, щоб середньозважена коваріація і варіація за досліджуваними напрямками виробничо-господарської діяльності прямувала до нуля. Тоді задача зводиться до пошуку такого значення доходу, при якому усі структурні коефіцієнти задовольняють умови:
(6)
Отже, можливим є записати отриману систему лінійних однорідних рівнянь, на основі яких можна визначити оптимальну структуру розподілу інвестицій. Цей розв’язок не є остаточним, оскільки він базується на виключно математичних дослідженнях і має бути апробований або відкоригований експертами чи фахівцями. Запишемо оптимізаційну задачу:
(7)
де – прибуток від наданих послуг, проданих товарів для, відповідно, 1-го та N-го виробничо-господарських напрямків.
Система лінійних однорідних рівнянь (7) характеризує остаточний запис оптимізаційної задачі для визначення структурних коефіцієнтів розподілу інвестиційних ресурсів між напрямками виробничо-господарської діяльності підприємства. Ключовим критерієм є прибуток, оскільки він більш детально характеризує економічну ефективність досліджуваних напрямків. Оскільки система рівнянь (7) є однорідною лінійною, то можливим є використання таких методів для її розв’язання: метод Гаусса, метод Крамера та матричний метод. Методи Гаусса і Крамера базуються на використанні складного алгоритму, застосування якого доцільне за умови, коли досліджується велика кількість напрямків. Тому, в даному випадку, доцільним є використовувати матричний метод. Для демонстрації його реалізації запишемо систему рівнянь (4) у матричній формі:
(8)
де A – матриця коефіцієнтів системи рівнянь (7); Х – вектор невідомих системи рівнянь (7); Y – вектор залежних змінних рівнянь системи (7).
Таким чином, систему рівнянь (7) можна відобразити у матричній формі наступним чином:
(9)
Відповідно, матричним розв’язком рівняння (9) буде такий:
(10)
У векторі Х слід відкинути два останні значення, оскільки це добутки Лагранжа. Всі інші значення є структурними коефіцієнтам. Задача вважається розв’язаною при умові, що знайдено максимальне значення прибутку за умови найменшого ризику та виконання умов (6).
Розв’язання цієї моделі базується на аналізуванні прибутковості напрямків виробничо-господарської діяльності підприємства, проте, це не завжди є оптимальним критерієм. Причинами цього є таке:
Перелічені вище сфери діяльності не орієнтуються на максимізацію прибутку, відповідно, оцінювати їх ефективність та доцільність збільшення або зменшення їх фінансової, технологічної та інтелектуальної підтримки слід не у площині автоматизованих математичних моделей. Для таких напрямків виробничо-господарської діяльності слід використовувати експертний метод зважування інвестиційних проектів. Одним із методів, який може використовуватись для вирішення такої задачі, є метод експертного опитування, який має на меті сформувати середні значення вагомості факторів чи напрямків діяльності підприємства та визначити, який із них є найперспективнішим. Використання цього методу має базуватись на обчисленні коефіцієнтів узгодженості думок експертів, оскільки за умов невисокого рівня збіжності точок зору опитаних фахівців результатам опитування не варто довіряти.
Висновки. На підставі виконаних досліджень розглянуто та формалізовано математичний апарат здійснення змін в результаті регулювання процесів функціонування підприємства.
Розв’язання пропонованої моделі основується на аналізуванні прибутковості низки напрямків виробничо-господарської діяльності підприємства, і дає змогу побудувати та розв’язати оптимізаційну задачу пошуку оптимального розподілу ресурсів підприємства серед основних напрямків його функціонування. Перерозподіл ресурсів підприємства шляхом наближення його до найбільш оптимального стану дає змогу прийняти раціональні регулювальні рішення щодо покращення виробничо-господарської діяльності підприємств. Для сфер функціонування, які не орієнтовані на прибуток, рекомендується використання методу експертного опитування.
Подальші розробки будуть спрямовані на дослідження процесу економічного оцінювання результатів, отриманих від реалізації регулювальних заходів.
Література
References
[1] АВС - аналіз - інструмент логістичного аналізу, який має на меті розділити складові товарного асортименту та три групи «А», «B» і «С» за критерієм частки у загальному обсязі реалізації та з метою визначення найбільш і найменш вагомих елементів товарного асортименту.
[2] XYZ - аналіз - аналогічний до АВС-аналізу, використовується для дослідження ринку постачання, ключовим критерієм виступає коефіцієнт варіації показників вартості і надійності поставок.
[3] Коваріація - це показник відношення середньоквадратичного відхилення випадкової величини від середнього арифметичного.
[4] Варіація - це показник середньоквадратичного відхилення випадкової величини від середнього арифметичного, поділений на середнє арифметичне.
