Глобальные проблемы экономики и финансов: тезисы докладов X Международной научно-практической конференции (Киев - Прага - Вена, 28 февраля 2018). DOI: 10.25313/2520-2057-conf-2018/february1/3522/
Секція: Економічна безпека
Попова Діана Вадимівна
магістрант інституту міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
м. Київ, Україна
ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ У 2014-2016 рр.
Протягом 2014–2016 років економічна безпека України зазнала найбільш потужного удару за всі роки незалежності. Цей період характеризується низкою безпрецедентних викликів, найнебезпечнішими з яких стала анексія Криму та воєнне втручання на Донбасі, здійснюване Російською Федерацією. Фрагментація економічного та митного простору України, позбавлення легітимності багатьох суб’єктів економічної діяльності на непідконтрольних територіях, втрата земель та майна українських громадян і суб’єктів підприємницької діяльності в умовах неоголошеної війни – ось лише неповний перелік економічних наслідків від нового типу агресії, яка дістала визначення «гібридна». В умовах воєнного конфлікту та втрати контролю над п’ятою частиною економічного потенціалу України головним стало збереження макроекономічної стабільності. Втрата цілісності митного та економічного простору та мобілізація ресурсів на оборонні потреби не дозволили повноцінно відновити економічне зростання. Водночас у 2014–2016 рр. було вирішено низку тактичних завдань забезпечення макроекономічної стабілізації, зокрема: призупинено економічне падіння, забезпечена відносна курсова та цінова стабільність, попереджено дефолт. Однак подолати системні виклики, такі як забезпечення економічного зростання та розширення економіки, в умовах гібридної агресії не вдалося. Очевидно, що вирішення цього завдання вимагає кардинальної реструктуризації економіки на основі технологічних новацій та підвищення конкурентоспроможності [1].
В умовах несприятливої зовнішньої кон’юнктури та значного погіршення соціально-економічної динаміки внутрішній ринок України зазнав стагнації, зіставної з 2005 р. Національні виробники, що залишалися переважно експортоорієнтованими і при цьому сировинно й технологічно імпортозалежними, виявилися неспроможними задовольнити потреби вітчизняного внутрішньому ринку забезпечивши його власною продукцією та зазнали найбільших втрат від гібридної агресії. Протистояння в економічній сфері, інтенсивність якого Росія не знижувала як до, так і після анексії Криму, у 2015–2016 рр. набуло нових форм. Одностороннє призупинення з боку РФ дії Угоди про вільну торгівлю, заборона постачання окремих товарів, а також дискримінаційна регламентація українського міжнародного транзиту зумовили новий виток згортання зовнішньоторговельних операцій України.
Важливим сигналом підтримки України на шляху до європейської інтеграції стало запровадження з 1 січня 2016 р. зони вільної торгівлі з ЄС, передбачене економічною частиною Угоди про асоціацію. Попри незавершеність процесу імплементації Угоди слід зазначити, що перші результати функціонування розширеної та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з ЄС для України виявились неоднозначними. З одного боку, посилилися роль та вага ЄС як зовнішньоторговельного партнера України, з іншого – окреслилися низькі можливості диверсифікації національного експорту на ринках країн Євросоюзу. В умовах згортання торгівлі з РФ українські експортери не змогли повноцінно компенсувати втрату зовнішніх ринків. Очевидно, що це вимагає активізації державної політики стимулювання експорту, а також посилення ролі внутрішнього ринку в моделі економічного зростання.
Спроби України захистити національні економічні інтереси в умовах протидії гібридній агресії наштовхуються на економічний егоїзм глобальних гравців європейського простору. Його подолання вимагає копіткої системної роботи як держави, так і вітчизняних підприємців щодо досягнення консенсусу з країнами – членами ЄС щодо параметрів присутності України на європейському ринку. При цьому розбіжності, що існують в ЄС як щодо Угоди про асоціацію з Україною (референдум у Нідерландах), так і з приводу проблемних питань функціонування Євросоюзу (Brexit), формують для України нові, у т.ч. економічні, виклики. Оцінку перспектив у взаємовідносинах України з ЄС ускладнює також невизначеність, яку привносить новий електоральний цикл у країнах – ключових гравцях Євросоюзу. Зазначені вище фактори формують для України нові виклики та вимагають адекватного реагування.
Подолання економічної кризи в Україні в умовах зовнішньої агресії з боку РФ є одним з пріоритетів політики забезпечення економічної безпеки держави. Зовнішня агресія проти України критично погіршила динаміку соціально-економічного розвитку, що посилило макроекономічні дисбаланси та погіршило коротко- та середньострокові перспективи економічного росту. Суттєві погіршення прогнозів економічного розвитку України міжнародними організаціями, та вітчизняними урядовими та громадськими установами, свідчить про високу ймовірність реалізації загроз економічній безпеці, визначених у ключових програмних документах. Ключовими ризиками економічній безпеці слід визначити:
Механізми реагування на ризики та загрози економічній безпеці України, що склалася протягом 2014-2016 р.р.:
процесів в економіці на основі моніторингу, прогнозування та розпізнавання негативних тенденцій у нарощуванні макроекономічних дисбалансів;
Література