Научный диспут: вопросы экономики и финансов: тезисы докладов Х Международной научно-практической конференции (Киев - Будапешт - Вена, 30 июня 2017)
Секція 17. Фінанси, гроші і кредит, страхування і біржова справа
ТРАЙТЛІ В. Ю.
Заступник начальника Управління
євроінтеграції та методології
Державної аудиторської служби України
м. Київ, Україна
ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТНИХ ПРОГРАМ: СТАН ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ
Постійно зростаючі обсяги видатків державного та місцевих бюджетів для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку та безпеки країни актуалізували необхідність пошуку більш дієвих та ефективних інструментів підвищення якості процесу управління та використання бюджетних ресурсів при реалізації бюджетних програм. На сьогодні таким інструментом, що дає змогу здійснити комплексний аналіз та оцінити якість управління ресурсами державного та місцевих бюджетів при реалізації бюджетних програм відповідними органами є державний фінансовий аудит виконання бюджетних програм (далі – аудит бюджетних програм), що проводиться Державною аудиторською службою України.
Загалом загальні засади здійснення державного фінансового аудиту (далі – аудит) Держаудитслужбою регламентує низка нормативно-правових актів, особливе місце поміж яких займає: Бюджетний кодекс України [1]; Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю» (далі – Закон про основні засади ДФК) [2], а аудиту бюджетних програм - постанова Кабінету Міністрів України від 10.08.2004 № 1017 «Про затвердження Порядку проведення Державною аудиторською службою України, її територіальними органами державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм» (далі – Порядок
№ 1017) [3].
Відповідно до законодавства Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Державний фінансовий контроль забезпечується Держаудитслужбою через проведення аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення Держаудитслужбою аудиту установлюється Кабінетом Міністрів України [2].
Водночас доцільно зауважити той факт, що у головних законодавчих актах, що регламентує діяльність органів Держаудитслужби, а саме Законі про основні засади ДФК та Бюджетному кодексі, класифікаційні ознаки аудиту за видами та формами, в тому числі аудиту бюджетних програм, особливості їх організації та здійснення органами Держаудитслужби, не визначено. Крім того, важливо звернути увагу, що в умовах масштабних реформ, які наразі здійснюються в країні та пов’язані з її євроінтеграційними прагненнями, Закон про основні засади ДФК потребує значної модернізації загалом, а не лише в частині унормування механізму та особливостей здійснення аудиту та його видів Держаудитслужбою, зокрема аудиту бюджетних програм, а саме в законодавчому документі поряд з низкою інших змін доцільно:
Окрім зазначеного, не менш важливим для забезпечення модернізації і розвитку якісного правового поля аудиту бюджетних програм є визначення основних принципів, правових та організаційних засад його здійснення, уніфікація термінології у інших нормативних актах, а саме в Порядку № 1017, при цьому зауважимо, що доцільним є повне оновлення його форми і змісту, а також затвердження процедурних стандартів аудиту бюджетних програм. Адже, Порядок № 1017 на сьогодні є застарілим, не відповідає сучасним реаліям і напрямам розвитку системи державних фінансів, а також цілям і завданням поставлених перед органами Держаудитслужби при здійсненні аудиту бюджетних програм. Тому, доцільним є прийняття загального стандарту аудиту бюджетних програм, або внесення змін до Порядку № 1017 шляхом викладення в новій редакції. Зокрема поряд з внесенням відповідних положень щодо унормування: термінів проведення аудиту бюджетних програм; прав та обов’язків державних аудиторів; залучення спеціалістів (вчені і фахівці, працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організації) до проведення аудиту бюджетних програм; відповідальності підконтрольних установ у разі наявності факту, що перешкоджає (унеможливлює) проведенню аудиту (недопущення державних аудиторів, відсутність бухгалтерського обліку, ненадання необхідних для перевірки документів, наявність інших об'єктивних і незалежних від органу Держаудитслужби причин); строків підготовки та підписання звіту, за результатами аудиту бюджетних програм; звітування про стан виконання пропозицій наданих в звіті, доцільним є викладення в нормативно-правовому акті, який регламентує проведення аудиту бюджетних програм, таких положень:
Отже, розбудова якісної, уніфікованої, раціонально структурованої, ієрархізованої системи нормативно-правового та методологічного забезпечення аудиту бюджетних програм має стратегічне значення. Невизначеність в нормативних джерелах сутності аудиту бюджетних програм, процесу його організації і здійснення, функціонального призначення, класифікаційних ознак, елементів, механізму та методичного інструментарію, посилює актуальність проблематики даного питання, та потребує ряду заходів направлених на усунення прогалин та колізій законодавства у цій сфері.
Література:
