Глобальные проблемы экономики и финансов: тезисы докладов VІІІ Международной научно-практической конференции (Киев - Прага - Вена, 28 февраля 2017)
Секція: 8. Міжнародна економіка
ТРОКОЗ ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
аспірант кафедри глобальної економіки
Національний університет біоресурсів
і природокористування України
м. Київ, Україна
ЗВІТ ПРО ГЛОБАЛЬНУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ - ІНСТРУМЕНТ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
Звіт про глобальну конкурентоспроможність, публікується Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ) з 1979 року та покликаний служити нейтральним та об'єктивним інструментом для урядів країн, приватного сектору і громадянського суспільства для можливості ефективного державно-приватного співробітництва в цілях підвищення майбутнього процвітання.
В рамках Звіту ВЕФ розраховується Індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI) за розробленою методологією професора Ксав'є Сала-і-Мартіна. [3]
Щорічне оновлення індексу дозволяє країнам відстежувати свій прогрес і переглянути свої програми, коригуючи їх у разі потреби. Деякі країни використовували індекс для побудови всієї системи конкурентоспроможності та систематизували свої інституції з метою підвищення конкурентоспроможності.[2]
Можливість порівняння економік за цілою низкою показників допомагає оцінити прогалини і пріоритетні області та будувати спільні державно-приватні плани для їх вирішення.
Індекс складається із 113 змінних та 12 складових, об'єднаних у три групи (субіндекси): базові вимоги, підсилювачі ефективності, фактори розвитку та інноваційного потенціалу.
Три субіндекси дають різні значення при розрахунку загального індексу, в залежності від етапу розвитку кожної економіки (див. табл. 1), використовуючи як індикатор ВВП на душу населення, так і частку експорту сировинних товарів. При цьому слід розуміти, що вагове значення різниться для кожного субіндекса на кожному етапі розвитку. Так наприклад, субіндекс «Базові вимоги» є найбільш важливими для країн в ресурсно-орієнтованому етапі. Субіндекс «Підсилювачі ефективності» включає в себе ті критичні складові від яких залежить економічне зростання країни на етапі встановлення ефективної економіки. Субіндекс інноваційного потенціалу охоплює ті складові, які є критичними для країн на інноваційно-орієнтованому етапі розвитку.
Таблиця 1. Класифікація країн за етапом економічного розвитку згідно Звіту про глобальну конкурентоспроможність 2016/2017
Дві третини показників індексу — це результати опитування керівників бізнесу, третина — статистичні показники. Опитуванням керує ВЕФ і проводиться на національному рівні мережею інститутів-партнерів. Для розрахунку індексу 2016 року використовувалися дані переважно за 2015 рік, опитування бізнесу проводилося у кінці 2015 року — на початку 2016 року.* Джерело: Адаптовано автором за даними Звіту про глобальну конкурентоспроможність 2016/2017 [2]
Згідно опублікованого ВЕФ Індексом глобальної конкурентоспроможності 2016-2017, Україна посіла 85-е місце серед 138 країн світу (див. рис. 1), втративши за рік шість позицій (у попередньому рейтингу займала 79-у позицію).
Рис. 1 Позиції України і деяких країн у рейтингу ВЕФ 2016-2017
* Джерело: Розроблено автором за даними ВЕФ [2]
До десятки ж найбільш конкурентоспроможних країн, вже традиційно, увійшли: Швейцарія, Сінгапур, США, Нідерланди, Німеччина, Швеція, Великобританія, Японія, Гонконг та Фінляндія.
Відповідно до економічної теорії про етапи розвитку, GCI передбачає, що на першому етапі розвитку економіки, зростання залежить від базових факторів і країни конкурують на основі цих факторів виробництва - перш за все некваліфікованої робочої сили і природних ресурсів. Підтримка конкурентоспроможності на цьому етапі розвитку залежить в першу чергу від добре функціонуючих державних і приватних інституцій (1-а складова), добре розвиненої інфраструктури (2-а складова), стабільного макроекономічного середовища (3-я складова) та від стану здоров'я працівників, що мають, хоча б, базову освіту ( 4-а складова).
Як тільки країна стає все більш конкурентоспроможною, спостерігається ріст продуктивності разом із заробітною платнею. Далі країни переходять до етапу підвищення ефективності розвитку, коли вони повинні почати розробляти більш ефективні виробничі процеси і підвищувати якість продукції, так як заробітна плата зросла, а ціни підвищувати не доцільно. На цьому етапі, конкурентоспроможність більшою мірою залежить від якості вищої освіти і професійної підготовки (5-а складова), ефективності ринку товарів та послуг (6-а складова), добре функціонуючого ринку праці (7-а складова), розвиненого фінансового ринку (8-а складова), можливостей використання переваг існуючих технологій (9-а складова), а також від обсягів внутрішнього й зовнішнього ринків (10-а складова).
Нарешті, коли країни переходять до інноваційного етапу розвитку економіки, заробітна плата зростає настільки, що вони здатні витримати високий рівень заробітних плат і відповідний рівень життя лише за умови конкурентоспроможності їх бізнесу з використанням найсучасніших виробничих процесів (бізнес-моделей) – рівень розвитку (11-та складова) і шляхом розробки новітніх технологій - інновації (12-а складова).
До сильних позицій України в рейтингу GCI можна віднести наступні: якість залізничної інфраструктури, кількість мобільних телефонів, баланс державного бюджету (бюджетний дефіцит), кількість дітей, що отримують вищу освіту, якість математичної освіти, доступ до інтернету в школах, кількість наукових працівників та інженерів. До слабких вітчизняних позицій в рейтингу GCI належать: інфляція, захист міноритарних акціонерів, антимонопольна політика, захист прав, робота митниці, якість доріг, платоспроможність банків, регулювання фондового ринка, податковий ефект для інвестицій, вплив правил інвестування на іноземного інвестора. [2]
Наразі, у відповідності до рівня ВВП на душу населення та частки експорту сировинних товарів, згідно методології ВЕФ, Україна відноситься до групи країн з перехідною економікою, тобто знаходиться між ресурсо-орієнтованою економікою, та ефективно-орієнтованою економікою.
Покращити вітчизняні позиції щодо конкурентоспроможності національної економіки та забезпечити якісний перехід не тільки до ефективно-орієнтованої економіки, а і до інноваційно-орієнтовної економіки може забезпечити кропітка робота над всіма факторами та інституціями, визначеними в GCI.
Адже, Четверта Промислова Революція набуває все більшого значення для підтримки появи нових секторів економічної діяльності шляхом підвищення конкурентоспроможності реформ, які сприяють інноваціям. [1]
Звіт, в свою чергу, є нагадуванням про критичну важливість конкурентоспроможності в вирішенні міжнародних макроекономічних проблем і закладенні основи для майбутнього процвітання.
Література:
