Научный диспут: вопросы экономики и финансов: тезисы докладов ІХ Международной научно-практической конференции (Киев - Будапешт - Вена, 31 марта 2017)
Секция: Демография, экономика труда и управление персоналом
МАЛЮЧЕНКО КАТЕРИНА ОЛЕГІВНА
аспірантка кафедри публічного управління та адміністрування
Полтавська державна аграрна академія
м. Полтава, Україна
ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Основним джерелом доходів найманих працівників є і надалі залишатиметься заробітна плата, якій належить виняткове значення у мотиваційному механізмі. Заробітна плата як економічна категорія відображає складний процес взаємодії між працею та капіталом, унаслідок чого її зміст розглядається з різних точок зору (табл. 1).
Таблиця 1
Основні наукові підходи щодо трактування економічного змісту категорії «заробітна плата» [4]
|
Автори |
Визначення |
|
Адамчук В. |
Заробітна плата – елемент доходу найманого працівника, форма економічної реалізації права власності на належний йому ресурс праці. |
|
Азрим’ян А. |
Заробітна плата – кількість грошей або товару, яку отримує робітник за одиницю робочого часу. |
|
Бутинець Ф. |
Заробітна плата – це форма розподілу фонду особистого споживання між працівниками, відповідно до частки їх участі у сукупній праці, кількості та якості затрачених ними зусиль. |
|
Маркс К. |
Заробітна плата – оплата праці найманих працівників, яка виражає перетворену форму вартості і ціни робочої сили. |
|
Мочерний С. |
Заробітна плата – це частина собівартості продукції (робіт, послуг), яка відображає витрати на оплату вартості робочої сили, залежно від результативності праці, кон’юнктури ринку та кваліфікаційних характеристик працюючого. |
|
Носова С. |
Заробітна плата – ціна за працю людини. |
|
Пасс Х. |
Заробітна плата – це оплата найманого працівника за використання його праці як фактора виробництва. |
|
Розенберг Б. |
Заробітна плата – частина вартості створеного працею продукту, доходу від його продажу, яка видається працівнику керівником підприємства, в якому він працює. |
Наведені визначення свідчать, що заробітна плата в суспільних відносинах одночасно виконує декілька ролей: вона, безумовно, формує дохід найманого працівника, але водночас впливає на вартість виробництва продукції, що актуалізує проблему продуктивності праці; вона є формою розподілу фонду споживання, але залежить від вартості створеного працею продукту і внаслідок цього обумовлює пошук такої системи заробітної плати, яка б узгоджувалась з кінцевими результатами праці; вона є сумою грошей, що сплачується працівникові або інакше — грошовим виразом ціни праці, яка детермінується різними чинниками, зокрема досвідом і кваліфікацією працівника.
Заробітна плата виконує ряд функцій: відтворювальну, стимулювальну, регулювальну, соціальну, вимірювально-розподільну, ресурсно-розміщувальну, формування платоспроможності населення (попиту) [1].
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [2].
В історичному контексті, проблема узгодження ціни праці з обсягом і складністю останньої суттєво ускладнила існуючі системи заробітної плати.
Так, у сільськогосподарських підприємствах України, як і у багатьох інших, система заробітної плати складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати здійснюються у формі винагород за підсумками роботи за рік, премій, встановлених за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Оскільки розмір заробітної плати завжди є предметом конфлікту між роботодавцем (який розглядає заробітну плату як виробничі витрати) і найманим працівником (заробітна плата якого є його доходом), держава як третя сторона, втручаючись у цей конфлікт і захищаючи обидві сторони від надмірних посягань, законодавчо встановлює мінімальну заробітну плату, яка є оплатою за просту, некваліфіковану працю, нижче якої нарахування за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) не здійснюється [3].
Ціни на різні види праці набувають форми тарифних ставок як елемента заробітної плати. Тарифна ставка є мірою ціни праці робтника певної професії і кваліфікації. Разом з тим, розходження в рівнях оплати відбивають також кон'юнктуру попиту та пропозиції на ринку праці, рівень безробіття та напруженість боротьби працівників за свої економічні права.
Існують також інші причини розходжень у рівнях заробітної плати:
Таким чином, сутність заробітної плати як економічної категорії зводиться до такого:
Можна стверджувати, що незадовільний рівень заробітної плати в сільськогосподарських підприємствах України обумовлено не стільки відсутністю позитивної економічної динаміки (вона якраз є), скільки недостатньо високою кваліфікацією працівників і їх нездатністю відстоювати свої економічні права.
Література:
