Актуальные проблемы экономики и финансов: тезисы докладов V Международной научно-практической конференции (Буковель-Украина, 21-24 марта 2016)
Секція: Фінанси, гроші та кредит студентка
БЄЛЯЄВА Є.Р.
Національний університет біоресурсів
і природокористування України
м. Київ,Україна
РОЗВИТОК МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ
Розвиток сільськогосподарського підприємництва відповідає інтересам держави в цілому і окремих регіонів, зокрема у формуванні багатоукладної економіки сільських територій, підвищення рівня життя сільського населення, зменшення асиметрії соціально-економічного розвитку території. Проте, на розвиток агропромислового комплексу впливає велика кількість негативних чинників.
Рис 1. Складності, які впливають на розвиток підприємництва в аграрній сфері України.
Так, система заходів у сфері підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва у сфері АПК повинна бути націлена на недопущення дискримінації малих суб'єктів господарювання по відношенню до інших. Забезпечення конкурентних відносин у сільськогосподарському виробництві повинно бути доповнено на рівні регіональної і муніципальної політики створення однакових економічних, соціальних, правових і виробничих передумов для розвитку всі форм власності і господарювання та рівним доступом до всіх форм підтримки сільськогосподарських виробників у регіоні.
Основною метою діяльності кожного підприємства є здобуття економічних вигод. Показник суми прибутку вказує на абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних ресурсів, тому його слід доповнювати показником рентабельності.
Сільськогосподарські товаровиробники повинні значну увагу приділяти питанням планування витрат, виходячи з показників минулих років. При плануванні виробництва нового виду сільськогосподарської продукції ретельно зважити наявні ресурси і можливість їх використання у такому виробництві, враховуючи науково-технічний прогрес (технологію обробки насіння, вирощування саджанців, догляду за тваринами та інші).
Обов’язковим є планування ринків збуту, адже збільшення обсягів продажу призводить до збільшення рентабельності підприємства. Важливо використовувати методику «самострахування», не варто зациклюватись на виробництві одного виду продукції, тому що в розрізі сільськогосподарського виробництва це є нерентабельним [1].
Так, у 2014 році на 5,6% збільшилась частка підприємців, що отримали прибуток порівняно з аналогічним періодом 2014 року (Рис. 2) [2].
Підвищення ефективності аграрних підприємств за рахунок продукції в сучасних умовах є вагомою і актуальною проблемою аграрної економіки усіх регіонів України. За останні роки суттєво зменшилися обсяги виробництва деяких видів продукції рослинництва і тваринництва, зросла їх собівартість, а в більшості аграрних підприємствах тваринницькі галузі стали збиткові. Все це свідчить про важливу актуальність розвиту конкурентоспроможності аграрних підприємств та підвищення їх ефективності, що і обумовило вибір теми для дослідження.
Рис. 2. Частка підприємців, що отримали прибуток за 9 місяців 2015 і 2014 років, % [2].
Україні необхідно повною мірою усвідомлювати слабкі та сильні сторони аграрної економіки, щоб вітчизняна аграрна продукція могла сміливо конкурувати на світовому ринку. Наша країна має декілька основних переваг у розвитку експорту продукції сільського господарства: сприятливі кліматичні умови, багаті сільськогосподарські ресурси (у т. ч. високопродуктивні ґрунти та придатні для зрошення землі), наявність у великій кількості водних ресурсів, досягнутий останнім часом прогрес в галузі сільськогосподарської торгівлі та розвитку підприємництва, а також близькість до основних іноземних ринків із постійно зростаючим попитом на аграрну продукцію [3].
До слабких сторін можна віднести кризу ресурсного потенціалу та складний фінансовий стан сільськогосподарських товаровиробників, нерозвиненість ринкової та виробничої інфраструктури, загострення соціальних проблем у сільській місцевості, недостатність державного регулювання та підтримки аграрного виробництва [3].
Для широкого розвитку аграрного виробництва, зусилля керівників та спеціалістів мають бути спрямовані на технічне переоснащення діючих підприємств, впровадження сучасних енергозберігаючих та екологобезпечних технологій, вдосконалення організаційно-економічного механізму діяльності господарств, а держава повинна підтримати ініціативно активні аграрні підприємства за рахунок залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій.
Література:
