Актуальные проблемы современной науки: тезисы докладов VІI Международной научно-практической конференции (Санкт-Петербург – Астана – Киев – Вена, 28 апреля 2016)
Мистецтвознавство
Сосницький Юрій Олександрович
Аспірант кафедри «Дизайн»
Харківської державної академії дизайну та мистецтв
СПЕЦИФІКА І КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ОБ'ЄКТІВ ЕКОДИЗАЙНУ В ПРЕДМЕТНО-ПРОСТОРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ
Дизайн предметних комплексів відрізняється від дизайну окремих об'єктів. Завданням дизайнерів є розробка великих фрагментів предметного оточення людини. Розробка утилітарних і естетичних параметрів окремого предмета також входить у цей вид дизайнерської діяльності. Дизайн предметних комплексів включає в себе «художнє конструювання» як одну зі своїх складових частин. Проектуючи предметний комплекс, фахівці звертають увагу не тільки на сукупність матеріальних предметів, а й на всю соціокультурну ситуацію, яка зумовлена певною проблемою. Таким чином, вони розглядають об'єкт проектування як складну систему, в якій матеріальні предмети є одними із складових частин [3].
В основі естетичних показників якості покладено принцип відповідності форми виробу за різними аспектами його змісту. Аналізу підлягають, по-перше, художньо значимий зміст і його вираженість у формі (художня виразність), по-друге, досягнута ступінь відповідності форми та змісту (раціональність форми) і, по-третє, цілісність форми і її організація в середовищі (цілісність композиції [1,4,5]. Слід зазначити, що залежно від цілей експертизи якості організованого міського простору, відповідно до стандартів ЄС, використовуються три види оцінок: цілісна, комплексна і поєднана. Цілісна оцінка базується на загальних враженнях експертів про екологічний рівень дизайн-середовища. Таке цілісне враження зазвичай не розділяється на складові. Разом з тим у необхідних випадках експерти можуть (і повинні) дати обґрунтування винесеною ними оцінки, тобто пояснити, що в даному виробі добре, а що погано з екологічної точки зору [2].
Комплексна оцінка проводиться в тих випадках, коли потрібно оцінити естетичний і екологічний рівень простору, об'єднавши значення оцінок всієї сукупності показників якості. Комплексний аналіз цих показників передує оцінці і вимагає фіксації естетичних та екологічних якостей міського середовища. Аналіз проходить за окремими складовими: чи є виразним образ дизайн-середовища, чи сучасно стильове рішення, чи раціонально організований простір, чи не порушена логіка композиції, чи добре підібрані колірні поєднання, чи є можливість вторинного використання матеріалу, з якого створені об'єкти дизайн-середовища. На основі оцінки окремих показників вимальовується загальна картина естетичних і екологічних достоїнств і недоліків виробів [4].
Поєднана оцінка передбачає послідовне проведення цілісної та комплексної оцінок з остаточним об'єднанням результатів для одержання найбільш повної і точної інформації про естетичний та екологічний рівень організації міського середовища та винесення на цій основі обґрунтованого експертного висновку. Необхідність в проведенні суміщеної оцінки зумовлюється можливістю розбіжності результатів цілісної та комплексної оцінок [5]. Оцінку екологічних показників якості міського середовища здійснюють на стадіях розробки, реалізації та експлуатації, при плануванні підвищення рівня якості, розробці та формуванні об'єктів в середовищі.
Екологічна оцінка - це процес систематичного аналізу і оцінки екологічних наслідків запланованій діяльності, консультацій із зацікавленими сторонами, а також облік результатів цього аналізу і консультацій у плануванні, проектуванні, затвердженні та здійсненні даної діяльності [4].
Відповідно до цього визначення екологічна оцінка розглядається як:процес, а не просто як дані або документи, які складаються в результаті цього процесу;процес систематичний, тобто наступний певними правилами; екологічна оцінка не обмежується етапом планування, але охоплює і етап здійснення запланованої діяльності.
Процес екологічної оцінки включає наступні основні складові: аналіз (прогноз) потенційних впливів запланованій діяльності на навколишнє середовище і оцінка їх значимості;консультації із зацікавленими сторонами з метою пошуку взаємоприйнятних рішень;використання результатів прогнозу впливів і консультацій в процесі прийняття рішень, що відносяться до запланованої діяльності [1].
За спрощеною схемою екологічної оцінки (ЕО) можна розглядати ці складові як послідовні етапи процесу. Такий процес включав би прогноз впливів, обговорення його результатів із зацікавленими сторонами і прийняття рішення про можливість здійснення запланованій діяльності з урахуванням результатів прогнозу і обговорень. Однак така «лінійна» модель далека від ефективності і практично не існує в жодній країні. Також можна відзначити, що екологічна оцінка виявляється найбільш ефективною в тому випадку, якщо її матеріали використовуються не тільки при ухваленні рішення про можливість здійснення намічуваної діяльності в цілому, а й при прийнятті різних рішень у ході планування і проектування.
Принцип превентивності означає, що екологічна оцінка проводиться до прийняття основних рішень щодо реалізації запланованої діяльності, а також, що її результати використовуються при виробленні та прийнятті рішень. Аналіз наслідків вже прийнятого рішення екологічною оцінкою по суті не є. Це справедливо, незалежно від того, чи є такий аналіз «обґрунтуванням» рішення, орієнтованим на виправдання його екологічної прийнятності, або ж являє собою об'єктивне і незалежне дослідження.
Принцип комплексності передбачає спільний розгляд та врахування факторів впливу запланованої діяльності та пов'язаних з ними змін у всіх природних середовищах, а також у соціальному середовищі [5]. Цей принцип ґрунтується на уявленні про те, що поділ навколишнього середовища на «компоненти» (повітря, вода, ґрунт) є спрощенням реальної ситуації. Насправді мова йде про єдину природну систему, нерозривно пов'язану з суспільством. Завдання екологічної оцінки полягає не тільки в тому, щоб простежити, наскільки дотримуються «стандарти і нормативи» для окремих компонентів природного середовища, а й у тому, щоб зрозуміти, як природно-соціальна система в цілому відреагує на вплив запланованій діяльності.
Принцип демократичності відображає той факт, що екологічна оцінка не зводиться до науково-технічного дослідження, а є інструментом прийняття взаємоприйнятних рішень. Передбачуваний вплив запланованої діяльності на навколишнє середовище зачіпає інтереси потенційно необмеженого кола осіб і організацій. Більшість з них не володіють будь-якими формальними повноваженнями щодо цієї діяльності. Інструментом захисту інтересів цих сторін можуть служити різного роду системи дозволів і ліцензування, норми проектування.
Можна виділити й потенційні конкурентні переваги екологічного поліпшення предметно-просторового середовища міста: економія матеріалів внаслідок більш повної обробки, заміщення, повторного використання компонентів продукції;зменшення енергоспоживання міський дизайн-середовища; поліпшення дизайн-простору в результаті змін у технологічному процесі; більш висока якість організації простору, сумісність об'єктів дизайну між собою; більш низька вартість об'єктів міського дизайну (наприклад, внаслідок заміщення матеріалів); більш ефективне використання ресурсів в організації предметно-просторового середовища; безпечне середовище. В образному трактуванні дизайн-середовища може виявлятися специфічне ставлення споживача до простору (використання його в якості повсякденної зони відпочинку та ін.) [2].
Гармонізація об'ємно-просторової структури міста досягається використанням засобів пропорційності, що забезпечують пропорційність, масштабність, нюансність, контрастність та ін. Цілісність об'ємно-просторової структури служить основою цілісності естетичної організації дизайн-середовища. Аналіз складових компонентів простору може допомогти у визначенні основних екологічних проблем, викликаних виробництвом складових його об'єктів.
Література:
