Тимченко М. П., Фіалко Н. М. Енергетична безпека України в контексті її національної безпеки // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". — 2019. — №11.
Національна безпека
УДК 33.024; 332.132+551.583
Тимченко Микола Петрович
кандидат технічних наук
Інститут технічної теплофізики
Національної академії наук України
Тимченко Николай Петрович
кандидат технических наук
Институт технической теплофизики
Национальной академии наук Украины
Tymchenko Mykola
Candidate of Technical Sciences
Institute of Engineering Thermophysics of
National Academy of Sciences of Ukraine
Фіалко Наталія Михайлівна
доктор технічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
Інститут технічної теплофізики
Національної академії наук України
Фиалко Наталья Михайловна
доктор технических наук, профессор,
член-корреспондент НАН Украины
Институт технической теплофизики
Национальной академии наук Украины
Fialko Nataliia
Doctor of Technical Science, Professor,
Corresponding Member of the NAS of Ukraine
Institute of Engineering Thermophysics of
National Academy of Sciences of Ukraine
ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЇЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ
ЭНЕРГЕТИЧЕСКАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ УКРАИНЫ В КОНТЕКСТЕ ЕЕ НАЦИОНАЛЬНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
UKRAINE'S ENERGY SECURITY IN THE CONTEXT OF ITS NATIONAL SECURITY
Анотація. Енергетична безпека розглядається як одна із основних складових проблем національної безпеки країни. Аналізуються особливості енергетичної безпеки України в контексті концепції енергетичного переходу та декарбонізації енергетики.
Ключові слова: енергобезпека, глобальне потеплення, викопні та відновлювані енергетичні ресурси.
Аннотация. Энергетическая безопасность рассматривается как одна из составных проблем национальной безопасности страны. Анализируются особенности энергетической безопасности Украины в контексте энергетического перехода и декарбонизации энергетики.
Ключевые слова: энергобезопасность, глобальное потепление, ископаемые и возобновляемые энергоресурсы.
Summary. Energy security is considered as one of the major components of a country's national security. The features of the energy security of Ukraine in the context of the energy transition and decarbonization of energy are analyzed.
Key words: energy security, global warming, fossil and energy resources.
Не існує одностайно визнаного всім світовим співтовариством визначення національної безпеки (НацБ). В даний час поняття НацБ далеко пішло від початкових уявлень про безпеку країни, як її захист від агресії. Більш-менш одностайним є розуміння того, що НацБ - це складне комплексне і багатопрофільне поняття з великим економічним змістом і здоровим глуздом. У цьому понятті, по-перше, виділяється кілька рівнів - міжнародний, регіональний, груповий, державний, особистий. По-друге, поняття безпеки реалізується в кількох вимірах. По-третє, загрози безпеки можуть бути коротко- або довгостроковими, при цьому, проявлятися з різним ступенем інтенсивності і керованості. Спостерігається тенденція перетворення понять про НацБ в спеціальний міждисциплінарний предмет на границі загальних теорій ризиків і управління (менеджменту). Інтуїтивно зрозуміло, що при будь-якому підході до НацБ, її фундаментом залишається економічна безпека. У свою чергу, економічна безпека забезпечується енергетичною безпекою. Не менш важливими є аспекти продовольчої, екологічної, фізичної, політичної, медичної, інформаційної безпеки тощо. Державна безпека гарантує стійкість функціонування економіки, а також безпеку від порушень громадського порядку, від проявів злочинності, від спроб придушення або обмеження громадянських прав і свобод. Проблемі енергетичної безпеки (ЕнБ) присвячено величезна кількість робіт. Найчастіше ЕнБ визначається ступенем доступності до джерел енергії. Такою по суті є дефініція МЕА: "the uninterrupted availability of energy sources at an affordable price" [1]. У подальшому будуть розглядатися дві загрози ЭнБ, які мають глобальний характер. Ці загрози безпосередньо стосуються енергетичної безпеки не тільки України, але і світу у цілому. Першою загрозою є вичерпання запасів традиційних первинних енергетичних ресурсів, другою – фактор глобального потеплення. Хоча обидві загрози досліджуються давно, вже десятки років, лише останнім часом приходить усвідомлення того, що з цих двох загроз цілком достатньо однієї, щоб поставити під сумнів існування цивілізації. У той же час, слід сподіватися, що наявність вказаних загроз є рушійною силою для пошуків шляхів енергетичного переходу.
Планетарні ресурси в решті решт вичерпуються. Перспективи часових можливостей використання ТПЕР визначаються, по-перше, оцінкою їх геологічних запасів, по-друге, – оцінкою інтенсивності їх споживання. Обидва види оцінок є варіативними і коливаються, хоч і у широких, але все ж таки кінцевих, доступних для огляду, часових інтервалах. Порядок їх тривалості не перевищує кількох сотень років. Хоча спроба самого М.К Хабберта прогнозувати під час нафтової кризи 1979 року світовий (не американський) нафтовий пік на ~2000 рік виявилася помилковою, його теорія отримала подальшого розвитку. В роботах [4, 5] теорія Хабберта оновлена і узагальнена в вигляді моделі МІФІ для застосування не тільки на регіональному, але й на глобальному рівнях, причому вона розповсюджується на всі чотири види вищезгаданих викопних невідтворюваних палив. У моделі МІФІ приймається, що для даного виду ресурсу є відомою передісторія його видобутку. Автори [4, 5] розрахували (див. таблицю), що пікові значення видобутку Gmax будуть досягнуті, а геологічні запаси ресурсів з річним споживанням G0 будуть вичерпаними досить швидко.
Таблиця 1
Розрахункові дані щодо часу досягнення пікових значень видобутку геологічних запасів ресурсів та часу їх вичерпання
Досягнення пікових значень видобутку |
Вичерпання геологічні запаси ресурсів |
– нафти через 7 років у 2024 р.; |
– нафти через 50 років у 2067 р.; |
– газу природного через 12 років у 2029 р.; |
– газу природного через 53 роки у 2070 р.; |
– урану через 35 років у 2052 р.; |
– урану через 84 роки у 2101 р.; |
– вугілля через 42 роки у 2059 р.; |
– вугілля через 153 роки у 2170 р. |
Джерело: складено автором на основі [4, с. 10; 5, с. 65]
З точки зору енергозабезпеченості викопними ТПЕР, найбільш тривожна ситуація пов’язана із запасами нафти та газу. На створення енергетики на базі ВДЕ залишається мало часу – до двох поколінь людства.
Виходячи з емпірично зафіксованих за останні 40 років темпів зростання Dtanom, був оцінений час, що залишився до реалізації вказаної кліматичної загрози. Якщо не приймати надзвичайних випереджувальних масштабних заходів з декарбонізації енергетики, то вже у 2035 році людство може впритул зіткнутися з проблемою катастрофічних наслідків аридизації територій у помірних широтах та танення льодовиків у полярних «шапках» планети.
Отже, замість старої загрози – виснаження запасів викопних ПЕР, яка довгий час вважалося найбільшим стримуючим фактором сталого функціонування енергетики у середній (на 50-100 років) перспективі, сьогодні з’явилася нова загроза енергетичної безпеки людства. Це – глобальне потеплення внаслідок підвищення вмісту в атмосфері парникових газів антропогенного походження, головним чином СО2, що отримується при спалюванні. Причому, обмеження щодо використання традиційних вуглецевмісних палив і навіть їх заборона можуть з’явитися у досить ближньої (30-50 років) перспективі. Вже у перше десятиріччя ХХІ століття в ЄС були прийняті політичні рішення і відповідні енергетичні пакети щодо декарбонізації енергетики. Час тільки підтверджує актуальність цих ініціатив.
За висновком найбільш авторитетної організації в області кліматологічних оцінок Intergovernmental Panel on Climate Change (IPCC) (див. [6]) до 2050 року ВДЕ-генерація має забезпечити 50-67% первинних енергоресурсів. При цьому частка вугілля повинна впасти до 1-7%. За сценарієм 1,5DS в 2050 році викиди СО2 необхідно скоротити на 75-90% відносно 2010 року на відміну від 50-80% в разі сценарію 2DS. Остання доповідь IPCC (жовтень 2018) по суті є сигналом SOS порятунку від перегріву Землі. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив буквально наступне:“This report by the world’s leading climate scientists is an ear-splitting wake-up call to the world. It confirms that climate change is running faster than we are – and we are running out of time” [7].
Висновки
Література