Івано-Франківський національний медичнй університет (Івано-Франківськ, Україна)


Анотація. У статті представлені матеріали обстеження і лікування 30 осіб, віком 60-74 роки без ознак патології пародонта і хворих на хронічний генералізований пародонтит II-III ступеня тяжкості. З метою порівняльної характеристики проведених методів лікування використовували рентгенографію, реопародонтографію, ультразвукову остеометрію кісткової тканини щелеп, проводили аналіз функціонального стану ендотелію, рівня фактора росту ендотелію судин (VEGF), рівня фактора некрозу пухлини (TNF) та рівня капіляризації тканин пародонту до лікування і в динаміці . Всім хворим було проведено загальноприйняте комплексне лікування хронічного генералізованого пародонтиту, у тому числі закритий кюретаж пародонтальних кишень. Хворим 3 групи на тлі базової терапії була проведена тунельна реваскуляризація пародонту зі спільним використанням кверцетину per os. Встановлено, що з віком у практично здорових літніх людей спостерігається зниження кількості функціонуючих капілярів на одиницю площі тканини. Важливу роль ендотелію в забезпеченні адекватного компенсаторного ангіогенезу при старінні доводить наявність взаємозв'язку рівня фактора росту ендотелію судин з рівнем ендотелій вазодилатації. Клінічно визначено, що сумісне використання тунельної реваскуляризації і капіляростабілізуючого препарату кверцетин в комплексному лікуванні осіб похилого віку хворих на генералізований пародонтит стимулює обмінні процеси в тканинах пародонта, стабілізує клінічну і рентгенологічну картину, значно подовжує період ремісії.

Ключові слова: літній вік, генералізований пародонтит, тунельна реваскуляризація, кверцетин.


Галузь науки: Медичні науки
Читати onlineЗавантажити статтю (pdf)