Выпуск №17 (Октябрь)

https://doi.org/10.25313/2520-2057-2018-17

XLI Международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы современной науки», 30.05.2019 (Совместная конференция с Международным научным центром развития науки и технологий)

XL Международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы современной науки», 28.03.2019 (Совместная конференция с Международным научным центром развития науки и технологий)

МНПК "Цифровая трансформация и инновации в экономике, праве, государственном управлении, науке и образовательных процессах", 18-21.03.2019

XXXIX Международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы современной науки», 27.02.2019 (Совместная конференция с Международным научным центром развития науки и технологий)

XIII Международная научно-практическая конференция «Научный диспут: вопросы экономики и финансов», 31.01.2019 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

XXXVIII Международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы современной науки», 30.01.2019 (Совместная конференция с Международным научным центром развития науки и технологий)

XXXVІI Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 28.12.2018 (Совместная конференция с Международным научным центром)

XXXVI Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 29.11.2018 (Совместная конференция с Международным научным центром)

XIII Международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы экономики и финансов», 31.10.2018 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

XXXV Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 30.10.2018 (Совместная конференция с Международным научным центром)

XXXIV Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 28.09.2018 (Совместная конференция с Международным научным центром)

ХXXIII Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 30.08.2018 (Совместная конференция с Международным научным центром)

ХXXII Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 31.07.2018 (Совместная конференция с Международным научным центром)

XII Международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы экономики и финансов», 31.07.2018 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ХXXI Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 29.06.2018 (Совместная конференция с Международным научным центром)

ХІ Международная научно-практическая конференция «Глобальные проблемы экономики и финансов», 31.05.2018 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

XXХ Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 30.05.2018 (Совместная конференция с Международным научным центром)

XXIХ Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 30.04.2018 (Совместная конференция с Международным научным центром)

ХХVIІІ Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 29.03.2018 (Совместная конференция с Международным научным центром)

ІІІ МНПК "Экономика, финансы и управление в XXI веке: анализ тенденций и перспективы развития", 19-22.03.2018 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

X Международная научно-практическая конференция «Глобальные проблемы экономики и финансов», 28.02.2018 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ХХVІІ Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 27.02.2018 (Совместная конференция с Международным научным центром)

ХХVІ Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 30.01.2018 (Совместная конференция с Международным научным центром)

XІІ Международная научно-практическая конференция «Научный диспут: вопросы экономики и финансов», 29.12.2017 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ХХV Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 28.12.2017 (Совместная конференция с Международным научным центром)

ХХІV Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 29.11.2017 (Совместная конференция с Международным научным центром)

XI Международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы экономики и финансов», 31.10.2017 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

XІ Международная научно-практическая конференция «Научный диспут: вопросы экономики и финансов», 29.09.2017 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ХХIІІ Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 28.09.2017 (Совместная конференция с Международным научным центром)

X Международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы экономики и финансов», 31.07.2017 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ХXII Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 28.07.2017 (Совместная конференция с Международным научным центром)

ХXI Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 29.06.2017 (Совместная конференция с Международным научным центром)

IX Международная научно-практическая конференция «Глобальные проблемы экономики и финансов», 31.05.2017 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ХX Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 30.05.2017 (Совместная конференция с Международным научным центром)

"Тенденции развития национальных экономик: экономическое и правовое измерение" 18-19.05.2017 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом и ККИБиП)

ХIX Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 27.04.2017 (Совместная конференция с Международным научным центром)

IX Международная научно-практическая конференция "Научный диспут: вопросы экономики и финансов", 31.03.2017 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ХVIII Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 30.03.2017 (Совместная конференция с Международным научным центром)

МНПК "Экономика, финансы и управление в XXI веке: анализ тенденций и перспективы развития", 20–23.03.2017 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

VIII Международная научно-практическая конференция "Глобальные проблемы экономики и финансов", 28.02.2017 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ХVII Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 27.02.2017 (Совместная конференция с Международным научным центром)

VIII Международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы экономики и финансов", 31.01.2017 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ХVI Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 30.01.2017 (Совместная конференция с Международным научным центром)

ХV Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 28.12.2016 (Совместная конференция с Международным научным центром)

VIII Международная научно-практическая конференция "Научный диспут: вопросы экономики и финансов", 28.12.2016 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

VII Международная научно-практическая конференция "Глобальные проблемы экономики и финансов", 30.11.2016 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ХІV Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 29.11.2016 (Совместная конференция с Международным научным центром)

VII Международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы экономики и финансов", 31.10.2016 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ХІІІ Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 28.10.2016 (Совместная конференция с Международным научным центром)

VII Международная научно-практическая конф. «Научный диспут: вопросы экономики и финансов», 30.09.2016 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ХІІ Международная научно-практическая конференция: "Актуальные проблемы современной науки", 29.09.2016 (Совместная конференция с Международным научным центром)

XI Международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы современной науки», 30.08.2016 (Совместная конференция с Международным научным центром)

ІV Международная научно-практическая конф. "Экономика и управление в XXI веке: анализ тенденций и перспектив развития", 29.07.2016 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

X Международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы современной науки", 28.07.2016 (Совместная конференция с Международным научным центром)

VІ Международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы экономики и финансов", 30.06.2016 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ІX Международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы современной науки", 29.06.2016 (Совместная конференция с Международным научным центром)

VI Международная научно-практическая конференция "Научный диспут: вопросы экономики и финансов", 31.05.2016 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

VIIІ Международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы современной науки", 30.05.2016 (Совместная конференция с Международным научным центром)

V Международная научно-практическая конференция "Глобальные проблемы экономики и финансов", 29.04.2016 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

VIІ Международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы современной науки", 28.04.2016 (Совместная конференция с Международным научным центром)

VІ Международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы современной науки", 31.03.2016 (Совместная конференция с Международным научным центром)

ІI Международная научно-практическая конф. "Экономика и управление в XXI веке: анализ тенденций и перспектив развития", 30.03.2016 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

V Международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы экономики и финансов", 21-24.03.2016 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

V Международная научно-практическая конференция "Научный диспут: вопросы экономики и финансов", 26.02.2016 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

II Международная научно-практическая конференция: "Научный диспут: актуальные вопросы медицины" 20.02.2016 (Совместная конференция с Международным научным центром)

ІV Международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы современной науки", 29.12.2015 (Совместная конференция с Международным научным центром)

IV Международная научно-практическая конференция "Глобальные проблемы экономики и финансов", 28.12.2015 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

IV Международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы экономики и финансов", 30.11.2015 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

IV Международная научно-практическая конференция "Научный диспут: вопросы экономики и финансов", 29.10.2015 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

Международная научно-практическая конференция: "Научный диспут: актуальные вопросы медицины" 28.10.2015 (Совместная конференция с Международным научным центром)

III Международная научно-практическая конференция "Глобальные проблемы экономики и финансов", 30.09.2015 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

III Международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы экономики и финансов", 31.08.2015 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ІІІ Международная научно-практическая конференция "Научный диспут: вопросы экономики и финансов", 30.06.2015 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

ІІ Международная научно-практическая конференция "Актуальные проблемы современной науки", 29.06.2015 (Совместная конференция с Международным научным центром)

II Международная научно-практическая конференция "Глобальные проблемы экономики и финансов", 28.05.2015 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

Актуальные проблемы экономики и финансов, 29.04.2015 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

Научный диспут: вопросы экономики и финансов, 31.03.2015 (Совместная конференция с Финансово-экономическим научным советом)

Актуальные проблемы современной науки, 27.03.2015 (Совместная конференция с Международным научным центром)

Глобальные проблемы экономики и финансов, 27.02.2015 (Совместная конференция с финансово-экономическим научным советом)



Кришовський В. Л. Інноваційна оргструктура об’єднаних підприємств як спосіб формування венчурного капіталу та її роль у розвитку соціально-економічної системи // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". — 2018. — №17. 


Отрасль науки: Экономические науки
Скачать статью (pdf)

   

Економічні науки

УДК 33.334

Кришовський В’ячеслав Леонідович

магістрант

Кременчуцького національного університету

 імені Михайла Остроградського

Кришовский Вячеслав Леонидович

магистрант

Кременчугского национального университета

имени Михаила Остроградского

Kryshovskyi Vyacheslav

Master Student of the

Kremenchuk Mykhailo Ostrogradsky National University

Науковий керівник:

Маслак Ольга Іванівна

доктор економічних наук, професор

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Научный руководитель:

Маслак Ольга Ивановна

доктор экономических наук, профессор

Кременчугский национальный университет имени Михаила Остроградского

Scientific director:

Maslak Olga

Doctor of Economic Sciences, Full Professor

Kremenchuk Mykhailo Ostrogradsky National University

ІННОВАЦІЙНА ОРГСТРУКТУРА ОБ’ЄДНАНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЯК СПОСІБ ФОРМУВАННЯ ВЕНЧУРНОГО КАПІТАЛУ ТА ЇЇ РОЛЬ У РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

ИННОВАЦИОННАЯ ОРГСТРУКТУРА ОБЪЕДИНЁННЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ КАК СПОСОБ ФОРМИРОВАНИЯ ВЕНЧУРНОГО КАПИТАЛА И ЕЁ РОЛЬ В РАЗВИТИИ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ

INNOVATIVE ORGANIZATION STRUCTURE OF JOINT ENTERPRISES AS A FACTOR IN VENTURE CAPITAL AND ITS ROLE IN THE DEVELOPMENT OF A SOCIO-ECONOMIC SYSTEM

Анотація. Досвід розвинений країн свідчить про високу роль інновацій в теперішній час та необхідність цілеспрямовано будувати свою діяльність на основі інноваційного підходу, будувати свою стратегію з акцентом на задоволення потреб споживача, розробку нових товарів і послуг та систем управління. Даний вид моделі вимагає значних ресурсів, як інтелектуальних так і фінансових: на науково-дослідну роботу, придбання патентів, розробку і впровадження інновацій, що не під силу більшості підприємців.

Світова практика показує, що об'єднані підприємства мають більші можливості у формуванні венчурного капіталу – поєднанні інтелектуального та фінансового ресурсів.

Об’єднані підприємства з системою ефективного інноваційного менеджменту та впровадженням комплексу організаційних заходів: по формуванню інноваційної оргструктури, по стимулюванню корпоративної інноваційної активності – інтелектуального ресурсу, по використанню нових технологій в управлінні фінансовими потоками – фінансового ресурсу, здатні створити інноваційну інфраструктуру, яка стане універсальним механізмом у формуванні рушія економічного розвитку – венчурного капіталу, що відобразиться не тільки у появі нових способів ведення бізнесу, якісних товарів та послуг, але і у можливості вплинути на всю соціально-економічну систему та започаткувати нові правила інноваційної підприємницької діяльності, коли добробут населення напряму залежить від об’єму праці, вкладеної працівником у розвиток суспільства, що спонукає на ініціативну та продуктивну роботу та повну самовіддачу.

Ключові слова: інноваційна оргструктура, об’єднанні підприємства, фінансовий ресурс, інтелектуальний ресурс, венчурний капітал, інноваційний менеджмент, комплекс організаційно-управлінських заходів, соціально-економічний розвиток.

Аннотация. Опыт развитых странах свидетельствует о высокой роли инноваций в настоящее время и необходимость целенаправленно строить свою деятельность на основе инновационного подхода, строить свою стратегию с акцентом на удовлетворение потребностей потребителя, разработку новых товаров и услуг и систем управления. Данный вид модели требует значительных ресурсов, как интеллектуальных, так и финансовых: на научно-исследовательскую работу, приобретение патентов, разработку и внедрение инноваций, что не под силу большинству предпринимателей.

Мировая практика показывает, что объединенные предприятия имеют больше возможностей в формировании венчурного капитала - сочетании интеллектуального и финансового ресурсов.

Объединенные предприятия с системой эффективного инновационного менеджмента и внедрением комплекса организационных мероприятий: по формированию инновационной оргструктуры, по стимулированию корпоративной инновационной активности - интеллектуального ресурса, по использованию новых технологий в управлении финансовыми потоками - финансового ресурса, способны создать инновационную инфраструктуру, которая станет универсальным механизмом в формировании двигателя экономического развития - венчурного капитала, отразится не только в появлении новых способов ведения бизнеса, качественных товаров и услуг, но и в возможности повлиять на всю социально-экономическую систему и создать новые правила инновационной предпринимательской деятельности, когда благосостояние населения напрямую зависит от объема труда, вложенного работником в развитие общества, побуждает его на инициативную и продуктивную работу и полную самоотдачу.

Ключевые слова: инновационная оргструктура, объединённые предприятия, финансовый ресурс, интеллектуальный ресурс, венчурный капитал, инновационный менеджмент, комплекс организационно-управленческих мероприятий, социально-экономическое развитие.

Summary. The economic success of the developed countries thrives on innovations emphasizing the role of an innovative approach based on consumer-oriented strategies, new products and services and advanced management systems. However, most innovative models require significant intellectual and financial resources for research, for patents while most entrepreneurs do not have a budget for it.

International practice shows that joint enterprises have better opportunities to attract venture capital, both intellectual and financial.

Under effective management, joint enterprises can implement the following measures: to form innovative structure, to stimulate corporate innovation activity, to engage intellectual capital, to use advanced technologies in finance management. The goal of it is to create an innovative model and boost venture capital turning it into the engine of economic development that will result in creative business know-how, improved quality of goods and services. The positive effect will develop the whole socioeconomic system and establish new rules for innovative entrepreneurship with the understanding of the individual contribution to the development of society, which will encourage initiative and productivity

Key words: innovative organizational structure, joint venture, financial resource, intellectual resource, venture capital, innovative management, a complex of organizational and managerial measures, social and economic development.

Актуальність та постановка проблеми. В умовах глобалізації світової економіки, збільшення ваги міждержавного товарообороту і темпів розвитку нових технологій конкуренція стає більш відчутною та все актуальнішим стає питання в підвищенні рівня конкурентоспроможності економіки. Як доводить світова практика, конкурувати в таких умовах здатні лише ті, що будують свою роботу на основі інноваційної діяльності, оптимізовані в управлінні ресурсами та гнучкі до змін. Застарілі методи управління на вітчизняних підприємствах не відповідають цим критеріям, що негативно відбивається на їхній рентабельності та спроможності конкурувати на зовнішніх ринках.

Основною перепоною підприємств у переході на нову інноваційну стратегію є недостатність ресурсів, як фінансових так і людських. Інноваційна діяльність потребує значних фінансових вливань на розробку та впровадження інновацій, що, частіше всього, не під силу більшості підприємств. Щодо людських ресурсів, мова йде саме про інноваційну активність всього персоналу підприємств та його творчий потенціал, для активізації якого стоїть завдання створення ефективної системи мотивування.

Враховуючи багатогранність завдання вдосконалення системи по підвищенню рентабельності та конкурентоспроможності підприємств, то і їх рішення лежать в об’ємній площині і потребують комплексного підходу, вирішити які спроможні лише крупні компанії або об’єднані підприємства. Тому актуальним стоїть питання створення гнучкого механізму по формуванню фінансового та людського ресурсу у вигляді інноваційної оргструктури об’єднаних підприємств з ефективним менеджментом.

Аналіз останніх досліджень та висвітлення не вирішеної раніше проблеми. Визначенню ролі фінансового та інтелектуального капіталу у підвищенні конкурентоспроможності економіки, та проблемі їх залучення для розвитку інноваційної діяльності присвячено чимало робіт. Вагомий внесок у розвиток інтелектуального капіталу зробили такі вчені: Й. Шумпетер, П. Друкер, к В. Ростоу, Д. Бел, Е. Денісон Т. Шульц, Л. Туроу, Г. Бекер, М. Фішер, Й. Маcуда, А. Тофлер, Р. Солоу, М. Кастельс, Е. Брукінг; питанню залучення фінансового капіталу присвячені роботи: І. Сокирської, О. Москаля, О. Колодізєва, А. Кузнєцова, Г. Возняка; проблемі інноваційного розвитку приділили увагу вітчизняні вченимі: В. Олійник, А. Назаренко, П. Перерва, Р. Яковенко, П. Бубенко, та інші.

Але, переважно, ці два взаємозалежних ресурси у розвитку інновацій розглядають незалежно один від одного та пропонуються окремі способи у вирішенні проблеми, без урахування їх синергічності. Дослідник Б. Пилипенко [1] розглядає венчурний капітал як поєднання фінансового та інтелектуального ресурсів і наголошує на важливості в інноваційній діяльності поєднання обидвох складових. Саме інтелектуальна праця виконує перетворюючу функцію в формуванні і ефективному використанні фінансового ресурсу. Вчений пояснює цей процес такими особливостями: новаторством і винахідництвом самого підприємця; рухом і всім життєвим циклом венчурного капіталу, який забезпечується особливою організацією та менеджментом; інтелектуальною працею працівників, що беруть участь в відтворювальних процесах підприємства. Окрім перелічених особливостей, важливим являється взаємозв’язок з науково-дослідницькою діяльністю, на основі якої створюються нові продукти та послуги, що мають перспективи широкого визнання і здатні принести високий прибуток від виходу на ринок. Ще однією з основних особливостей венчурного капіталу являється його ризикованість, пов’язано це з високим рівнем невизначеності інноваційних проектів та високою ймовірністю недоотримання очікуваного прибутку. Враховуючи високі ризики, венчурний капітал має забезпечувати й високу очікувану рентабельність і рівень прибутку.

В підсумковому вигляді автор дослідження венчурного капіталу дає таке визначення: венчурний капітал - сукупність інтелектуальних, матеріально-технічних засобів та фінансових коштів, що надаються суб’єктами формального та неформального джерел венчурного капіталу для подальшого інвестування в пошук, впровадження, та комерціалізацію інноваційної ідеї за участю професійних посередників без будь-яких економічних застав та гарантій, на довготривалий строк, в обмін на частину майнових прав новоствореної або прогресуючої компанії з правом брати участь у керуванні проектом та з метою отримання прибутків значно вищих за середню норму [1]. На нашу думку, дане визначення в повній мірі відображає широке поняття венчурного капіталу та співпадає с з нашим баченням інноваційного ресурсу. Тому в своїй роботі, при згадці венчурного капіталу, будемо опиратись на нього.

Венчурний ринок в світовому масштабі, переживає сьогодні небувалий підйом. Це пов'язано з процесами глобалізації, науковими досягненнями, розвитком технологій, підвищенням ролі знань і інформації в бізнесі. Однак не дивлячись на його високу ефективність та широкі перспективи української економіки, через відсутність адекватних державних реформ, брак фінансування та складність інноваційного менеджменту венчурне інвестування поки не отримало широкого поширення в Україні. Тому для покращення системи фінансування та активізації інноваційної діяльності актуальним стоїть питання створення ефективного механізму формування венчурного капіталу з урахуванням багатогранності та взаємозалежності фінансових та інтелектуальних ресурсів.

Мета дослідження. Стратегічне моделювання саморегулюючого організаційного механізму формування венчурного капіталу на основі об’єднаних спільних підприємств, визначення його ролі і завдань у формуванні нової соціально-економічної системи.

Виклад основного матеріалу. Роль інновацій в економічному розвитку. Інноваційна модель економічного розвитку являється найефективнішою, але поряд із тим, й найбільш вартісною, адже вона ґрунтується на розвитку наукових досліджень, перетворенні наукових знань у нові товари та послуги, технології, інформаційні системи, методи управління з забезпеченням їх міжнародного обміну в формі трансферу технологій і тісно пов’язана з постійним пошуком джерел фінансування. Даний вид моделі потребує значного фінансування на науково-дослідницьку роботу, придбання патентів, розробку та впровадження інновацій, що не під силу більшості підприємців без зовнішніх джерел фінансування. Отже інвестиції є невід'ємним атрибутом розвитку [4].

Одним з найпоширенішим способом залучення інвестицій на підтримку інноваційної діяльності визнано венчурний капітал. Світовий досвід доводить, що розвиток венчурного ринку призводить до активізації інноваційних процесів, прискорення технологічного прогресу та зміцненню економіки.

Система венчурного інвестування є універсальним механізмом фінансування створення інноваційного продукту на основі інтеграції інтелектуальної праці і фінансового капіталу, ефективною формою забезпечення реалізації глобальної стратегії соціально-економічного прогресу, заснована на наукових досягненнях і виведення їх результатів на ринок масового споживання [1].

Важко переоцінити роль венчурного капіталу у розвитку економіки, адже він сприяє підвищенню інноваційної активності підприємств, підвищенню гнучкості виробництва, зниженню технологічної залежності від імпортних технологій, підвищенню конкурентоспроможності національної економіки та добробуту населення. З усвідомленням цього факту розвинені країни Європи та США активно розвивають державні програми та інститути венчурного капіталу, що супроводжується стрімким економічним ростом. Становлення венчурного капіталу збіглося з бурхливим розвитком комп’ютерних технологій і зростанням добробуту середнього класу населення. Саме венчурному капіталу завдячують теперішні технологічні гіганти, такі як Apple, Microsoft, Intel, Yahoo, Google, Skype та інші. Останнім часом вектор розвитку венчурного капіталу обрали також Китаї, Японія, Південна Корея, Сінгапур та Ізраїль [1].

На відміну від розвинутих держав ринок венчурного капіталу в Україні розвинутий дуже слабо, що негативно впливає на рівень інноваційної діяльності підприємств та їхню конкурентоспроможність [2]. Для впровадження інновацій підприємці змушені виділяти власні кошти без зовнішньої підтримки [3], а враховуючи ризикованість даного виду діяльності, то на таких крок йде менша частка підприємств, що і пояснює загальний низький рівень інноваційного розвитку України.

Уряди приведених вище країн відіграють провідну роль у розвитку венчурного ринку. В Україні процеси модернізації гальмуються через неефективність державної політики та недостатність коштів держбюджету. Не зважаючи на наявність проблем, маємо великий потенціал в розвитку інновацій, але для його використання необхідно побудувати ефективну систему фінансування підприємств і їхньої інноваційної активності. Хоча державна економічна політика в розвитку інноваційної діяльності має важливу роль, але ключову роль мають все-таке саме підприємці і їхня підприємницька ініціатива у розробці програм по збільшенню своєї ефективності та розробці програм фінансування [2].

Інноваційно орієнтовані об’єднання підприємств у залученні інвестицій. Світова практика показує, що в залученні інвестицій і впровадження інновацій мають більші можливості об'єднані підприємства, завдяки таким факторам як: диверсифікація діяльності з метою зниження ризику; підвищення якості управління; забезпечення податкових пільг; можливість використання надлишкових ресурсів, збільшення масштабу бізнесу, реалізація спільних інвестиційних проектів та ін.; а процеси глобалізації та трансформації організації соціально-економічних світових спільнот дали імпульс до становлення і розвитку якісно нових механізмів формування макрорегіональних систем, які можна віднести до числа різних видів об’єднань підприємств [5].

Доцільно виділити основні переваги об’єднання підприємств: розширення сфери діяльності підприємств; збільшення основи капіталовкладень та їх раціональне використання; збільшення масштабу бізнесу; вдосконалена маркетингова стратегія; розширення ринку і ринкового потенціалу; зростання прибутку від контролю над більшим підприємством; зменшення конкуренції; підвищення якості управління; можливість використання надлишкових ресурсів; диверсифікація; кращі інноваційні можливості; забезпечення податкових пільг; придбання цінних промислових ноу-хау, патентів, торгової марки, репутації; спільне впровадження інновацій, інший непрямий ефект. Також однією з істотних переваг об’єднання підприємств є краще лобіювання спільних інтересів порівняно із захистом своїх інтересів поодинці. Окрім того, часто саме об’єднання підприємств і організацій створює додаткові умови для розвитку інноваційної діяльності шляхом включення до свого складу наукової організації [6].

Вдале поєднання активів і впровадження інновацій збільшує конкурентоспроможність товарів, виводить підприємства на новий рівень розвитку, гарантує мінімізацію витрат та максимізацію прибутку. Процеси злиття є позитивними для підвищення ефективності та конкурентоспроможності підприємств [7]. Роль об’єднань в епоху ринкової економіки та інформаційного суспільства поступово зростає, оскільки інтегровані об’єднання є найбільш конкурентоспроможним елементом на глобальному ринку.

Саме поява ефективних корпоративних об’єднань, які враховують специфіку синергетичних ефектів від сполучення окремих підприємств, дозволить створити ефективну економіку, орієнтовану на комерціалізацію наукових відкриттів і винаходів, що дозволяє виробляти наукоємну продукцію і виходити з неї на світові ринки.

Найяскравіший приклад ефективності об’єднань – післявоєнна Японія. Японці об’єднавшись, та побудувавши ефективну корпоративну культуру спільного добробуту, створили низку сильних спільних інституцій, завдяки чому стали лідерами у світовій економіці та утримують конкурентні позиції до сьогоднішнього дня [8].

На основі вищеприведеного, беззаперечним є той факт, що об’єднанні підприємства мають широкі можливості для формування венчурного капіталу – інтелектуального і фінансового ресурсів, а результати їх інноваційної діяльності спроможні вивести компанії на глобальний ринок в якості лідера на обраних, або новостворених споживчих сегментах.

Для створення механізму формування венчурного капіталу об’єднаних підприємств необхідно впроваджувати ефективний інноваційний менеджмент, який на основі комплексу організайно-управлінських заходів врахував би основні його особливості: поєднання фінансового та людського ресурсу, наукоємність та підвищений ризик у зв’язку з високою невизначеністю результатів інноваційної діяльності.

Інноваційний менеджмент у формуванні венчурного капіталу . В умовах обмеженості ресурсів і загострення конкуренції підприємці змушені шукати більш ефективні способи використання ресурсів, методів управління, організації праці та інформаційного забезпечення процесу виробництва - переходити на інноваційну модель поведінки та будувати систему інноваційного менеджменту [9]. В масштабах об’єднання підприємств, через більше поле діяльності та можливостей та складність врахування всіх внутрішніх та зовнішніх бізнес-процесів, інноваційний менеджмент набуває ще більшого значення.

До основних елементів інноваційного менеджменту можна віднеси організаційно-управлінські інновації. Організаційно-управлінські інновації - цілеспрямована зміна складу функцій, організаційних структур, технології та організації процесу управління, орієнтоване на заміну елементів системи управління або всієї системи управління, з метою прискорення або поліпшення вирішення поставлених перед підприємством задач на основі виявлення закономірностей і чинників розвитку інноваційних процесів на всіх стадіях життєвого циклу продуктів, технологій і підприємства в цілому; мають на увазі реалізацію нового методу у веденні бізнесу і вирішення проблем бізнес-процесів, організації процесу створення нових продуктів, організації робочих місць або зовнішніх зв'язків [10].

Складові організаційних інновацій: новітні корпоративні стратегії; диверсифікована структура корпоративного об’єднання; значно покращені моделі управління; сучасні методи комунікацій на основі інформаційних технологій; ефективна фінансова логістика; нові методи організації праці і мотивації персоналу; оптимальний режим робочого часу; сучасні системи контролю якості та сертифікації; вдосконалена маркетингова стратегія; організація науково-дослідницьких робіт.

Внутрішній стан підприємства відображає його загальна інноваційна активність, при цьому, управлінські інновації являються основним фактором в підвищенні конкурентоспроможності підприємства, так як вони ставлять за мету перетворення управлінської та організаційної структури компанії та поліпшення методів управління персоналом і корпоративних фінансів [11], тісно пов’язані з технологічними у всіх сферах економіки та дозволяють створювати необхідні умови для втілення інновацій інших типів, тому являються фундаментом для організації інноваційної діяльності на підприємстві.

Для досягнення найвищих цілей розвитку бізнесу, та створення умов для формування венчурного капіталу, інноваційно налаштоване керівництво підприємств має впровадити комплекс управлінсько-організаційних заходів: по оптимізації корпоративної структури, з урахуванням всіх можливостей учасників об’єднання; по підвищенню рівня мотивації персоналу – інтелектуального ресурсу, по налагодженню системи внутрішніх та зовнішніх фінансових потоків – фінансового ресурсу. Саме таким чином, завдяки розвитку цих трьох складових, прогнозуються нові тенденції ринку, створюються нові продукти та послуги, у яких деякий час не буде конкурентів.

Інноваційні організаційні структури об'єднаних підприємств. В умовах прискорення темпів науково-технічного прогресу в світі, коли щорічно збільшується кількість компаній, основаних на науці та орієнтованих на нововведення, що б вистояти у конкурентній боротьбі на глобальному ринку, стоїть питання переорієнтації стратегії економічного розвитку з акцентом на підвищення рівня гнучкості та адаптивності організаційних структур інноваційної системи. При впровадженні комплексу управлінсько-організаційних заходів по підвищенню рівня рентабельності та конкурентоспроможності об’єднання, варто починати саме з реорганізації його організаційної структури.

Світовий досвід показує, що наявність розвиненої інноваційної системи забезпечує соціально-економічний розвиток економіки країни, при цьому низькі темпи розвитку інновацій в Україні, особливо на основі наукових досліджень, свідчать про недосконалість цієї системи і необхідність її вдосконалення. Досвід розвинених країн доводить, що вирішення даної проблеми лежить у поєднанні наукової та виробничої діяльності у площині організаційної структури об’єднаних підприємств, тому актуальним і необхідним стає завдання її вдосконалення.

Важливість вдосконалення організаційної структури саме об’єднаних підприємств пояснюється, насамперед, великими можливостями інтеграції компаній у проведенні інноваційної діяльності, в т.ч. на основі наукових відкриттів. Тому для ефективної реалізації потенціалу всіх можливостей, інноваційно орієнтовані об’єднання мають приділити увагу формуванню своєї організаційної структури.

У сучасних умовах, у боротьбі за прихильність споживача, діяльність підприємств вимагає більшого орієнтування структур, на ринок. Рішення даної проблеми передбачає розвиток змісту і форм управління інноваційною діяльністю. Багато в чому рівень інноваційного управління підвищується на підприємствах, що створюють науково-дослідницькі центри з розширеними повноваженнями при наданні їм широкої автономії. З переходом до таких структур в сфері інноваційної діяльності підвищується мобільність управління, створюється можливість розвитку цих структур саме як бізнес-структур. В розвинених країнах, вони також являються комплексною формою організації взаємодії фундаментальної науки з виробництвом [12].

Надання автономії надає можливість проведення незалежного, від виробничого підприємства, дослідження по реалізації нового продукту, орієнтованого на споживача. Таким продуктом може бути конструкторський проект, технологія, продукт виробництва або послуга, створений і вироблений, в підсумковому результаті, спільними зусиллями розробника і виробника. Тобто це дозволяє успішно вирішити проблему ринку у необхідності управління, по-перше, орієнтованому на створення товарного виду конкурентоспроможного інноваційного продукту, по-друге, здатність забезпечувати єдність взаємодії наукових та виробничих структур об’єднання.

Автономні дослідні центри в організаційній структурі інноваційно орієнтованих об’єднаних підприємств повинні грати ключову роль у спільній діяльності і виконувати такі завдання: дослідження потреб та прогнозування можливих потреб споживача, проектування нових продуктів та послуг з урахуванням специфіки діяльності всіх підприємств альянсу та їх можливостей, аналіз організаційної моделі управління об’єднання та проектування її вдосконалених варіантів, визначення ролі кожного підприємства у створенні нового спільного продукту та їх справедливої долі з отриманого прибутку. Для можливості виконання перелічених функцій підприємство по науковим дослідженням має бути не просто автономним, а й займати головну, материнську роль у структурі конгломерату. При функціонуванні такої системи виконується ще одна важлива функція – поєднання науки з виробництвом, при головуванні наукової компанії навіть не виникає сумнівів у раціональності спільної діяльності підприємств, адже виробництво основане на обґрунтованих трудомістких наукових дослідженнях. Певною мірою цим вирішується і завдання розвитку партнерських відносин із зовнішніми науковими структурами, наприклад, з такими як технологічні парки і інкубатори, технологічні центри і технополіси, фонди сприяння розвитку малих форм підприємств у науково-технічній сфері та ін.

Як бачимо, запропонована організаційна структура з широкими повноваженнями науково-дослідних центрів значно відрізняється від традиційних, але такий підхід дозволяє побудувати високоефективну модель управління та координації спільної діяльності підприємств, працюючих як єдиний організм, націлений, в першу чергу, на попередження потреб споживачів, створення нових продуктів і послуг, та завоювання значної частки на глобальному ринку.

Таким чином, формування ефективної інноваційної інфраструктури об’єднаних підприємств, у складі яких, з врахуванням специфіки синергетичних ефектів від злиття, функціонують орієнтовані на ринок науково-дослідні центри з широкою автономією, дозволить оптимізувати використання фінансових та інтелектуальних ресурсів, поєднати наукову та виробничу функцію інноваційної діяльності та створити ефективну економіку, орієнтовану на комерціалізацію наукових відкриттів у виді наукоємної продукції і виходити з нею на світові ринки [13].

Інтелектуальний ресурс. Мотивація персоналу до інноваційної активності. Ключову роль в успішності наукових відкриттів, виникненню креативних ідей та формуванні венчурного капіталу вцілому, відіграє інтелектуальний ресурс та людський потенціал персоналу. Інноваційна активність підприємств залежить в першу чергу, від інноваційно-креативного потенціалу співробітників підприємств, а успіх від її впровадження, в більшій мірі, залежить від рівню підготовки персоналу та прояву творчої енергії кожного спеціаліста. Тому особлива відповідальність у стимулюванні і мотивуванні колективу на продуктивну роботу належить адміністративним кадрам.

Рівень інноваційної діяльності на підприємстві напряму залежить від ініціативи та зацікавленості працівників у кінцевому результаті. Створення таких умов праці, які спонукали би робітників до проявлення творчої ініціативи у пошуку інноваційних способів вирішення проблем та розвитку підприємства, має бути пріоритетом для керівників всіх рівнів. До інновацій не прагне той керівник, який постійно критикує підлеглих, вбиває їхню ініціативу, так як ініціативність працівників – одна з головних переваг, яка дозволяє підприємству зростати і розвиватися [14].

Взаємозв'язок рівня конкурентоспроможності товару, фірми, країни з нововведеннями однозначна та очевидна. Тому перед управлінцями, для стимулювання персоналу до творчої активності, що є каталізатором у створенні нових продуктів, стоїть завдання побудови сприятливого інноваційного клімату, адже корпоративна інноваційна активність, яка є відображенням творчої та креативної діяльності всього колективу підприємства, може відобразитись у вигляді новітніх якісних товарів і послуг [10].

Окрім стимулювання процесу розробки нових продуктів, корисні нововведення в організації праці та управління персоналом дозволяють скоротити втрати робочого часу і трудомісткості, або, введення в оббіг нового енергозберігаючого обладнання і безвідходних і маловідходних технологій істотно знизять матеріаломісткість та енергоємність. Ці ж інновації паралельно підвищують екологічність і раціональність. Застосування цих інновацій у комплексі істотно впливає на економічну складову конкурентоспроможності - знижує витрати, і, як наслідок, може знизити вартість товару або послуги. Не варто відкидати і психологічну складову - оновлення дизайну виробів, що також є своєрідною інновацією, явно приваблює покупця. Так само і з послугами - впровадження нових технологій, що використовуються для їх надання, навіть деяка оригінальність у зовнішньому вигляді та поведінці обслуговуючого персоналу може стати великим плюсом для обслуговуючої організації [15].

Стимулювання до інноваційної діяльності персоналу являється одним з пріоритетних напрямків управління на підприємстві, яке має включати як моральне стимулювання, так і матеріальне. До морального можна віднеси: комфортні умови праці, зручний графік роботи, можливість деякий відсоток робочого часу витрачати на розробку власних нововведень, затребуваність і корисність виконуваної роботи та визнання досягнень працівника. Тобто створити таку систему цінностей – корпоративну культуру, при якій кожний робітник прагнув би прикласти частку своїх зусиль для розвитку підприємства. Матеріальне стимулювання має на меті підкріпити вже сформований внутрішній мотив та заохотити співробітників до нових досягнень, та виступає в якості інструменту для визнання результату роботи, в залежності до ступеню його впливу на кінцеві результати.

Найкращим мотиватором у підвищенні продуктивності праці та інноваційної активності, є такі організаційні заходи, завдяки яким працівники підприємств працюють як єдиний організм для досягнення спільної мети і окрім заробітної плати, отримують винагороду за свій трудовий вклад, у вигляді частки в компанії [16]. Тому найбільший потенціал для розвитку інтелектуального та людського ресурсу мають спільні підприємства, де в якості винагороди за працю працівники отримують акції компанії, і фактично стають її співвласниками.

Для успішного здійснення активної інноваційної діяльності керівництво підприємств повинно постійно реалізовувати цілий комплекс заходів щодо створення та підтримки у колективі атмосфери творчості, ініціативності та динамічності, а також усілякими методами мотивувати працівників до участі у процесі втілення нововведень. Необхідно створити таку систему саморозвитку в організації, яка враховували б усі особливості її головного ресурсу – людського [17].

Фінансовій ресурс. Сучасні методи фінансування інноваційної діяльності. В сучасних умовах, з ростом конкуренції та змінами у способах ведення бізнесу перед підприємствами гостро стоїть питання адаптації своєї діяльності та переналаштованості її на інновації. Вони мають прийняти виклик: не змінювати налагоджений випуск застарілої продукції і, з часом, не витримав конкуренції, розоритися, або переорганізувати свою діяльність на розробку і випуск нової продукції або підвищення якості існуючої. На це потребуються значні капіталовкладення, в тому числі на підтримку і стимулювання інтелектуального ресурсу, а значить існує потреба побудови ефективної системи фінансування та пошуку способів залучення інвестицій.

Створення обґрунтованої системи фінансування інноваційної діяльності формує умови для накопичення фінансових коштів та реалізації інноваційних проектів.

Фінансування інноваційної діяльності - це процес забезпечення і використання коштів, що спрямовуються на проектування, розробку і організацію виробництва нових видів продукції, на створення і впровадження нової техніки, технології, послуг, робіт, розробку і впровадження нових організаційних форм і методів управління [18].

Сучасні технології дають можливість та створюють фундамент для цілком нових та ефективних способів залучення коштів, таких як проведення ICO (Initial coin offering) на основі принципів краудфандінга (сrowdfunding) або краудселінга (crowdselling).

Під краудфандінгом розуміється спільний народний збір коштів на реалізацію запропонованого проекту. За свою участь учасники мають право користуватися результатом (товаром або послугою) розробленого проекту або ділити отриманий прибуток від його реалізації.

Краудселінг започатковувався як технологічно розвинутий тип краудфандингу. Але з набором популярності привернув увагу не тільки стартапів але й малих та крупних підприємств, та навіть корпорацій, як безпрецедентний спосіб залучення інвестицій на реалізацію інновацій [19].