Проблеми міжнародно-правового регулювання кіберагресії в умовах цифрової епохи

Анотація

Вступ. У XXI столітті феномен війни зазнав суттєвих змін від класичних форм застосування збройної сили до новітніх, гібридних методів впливу, серед яких особливе місце посідають кібератаки, що дедалі частіше застосовуються державами як інструмент реалізації геополітичних інтересів, дестабілізації політичних систем, підриву національної безпеки та впливу на внутрішньодержавні процеси. При цьому міжнародно-правові механізми кваліфікації таких дій залишаються застарілими та фрагментарними, що створює суттєві виклики для ефективного реагування світової спільноти на нові форми агресії. Особливу актуальність дана проблематика набула в контексті збройної агресії російської федерації (далі – рф) проти України, яка супроводжується безпрецедентними за масштабами і складністю кібератаками проти органів державної влади, критичної інфраструктури, систем зв’язку та інформаційного середовища, що загрожує суверенітету, політичній незалежності, а відтак і національній безпеці держави. Попри наявність базових положень щодо заборони агресії у Статуті Організації Об’єднаних Націй (далі – ООН), Резолюції №3314 Генеральної Асамблеї ООН та Римському статуті Міжнародного кримінального суду, чинне міжнародне право залишається концептуально неготовим до повноцінної правової оцінки кібератак як форми акту агресії. Водночас, на тлі збройної агресії рф проти України постає потреба перегляду підходів до визначення та змістовного наповнення терміну «акт агресії» з урахуванням нових викликів цифрової епохи. Метою цієї наукової статті є комплексне дослідження правових підстав для визнання міждержавних кібератак формою акту агресії у розумінні сучасного міжнародного права у світлі окремих прикладів кібератак проти України у 2022–2024 роках. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є: нормативноправові акти міжнародного права, які регулюють питання агресії, зокрема Статут Організації Об’єднаних Націй, Резолюція Генеральної Асамблеї ООН №3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, Римський статут Міжнародного кримінального суду та Поправки до нього; Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», Стратегія кібербезпеки України від 2021 року та інші національні нормативно-правові акти України, що стосуються сфери кібербезпеки, цифрової інфраструктури та оборонної політики в умовах воєнного стану; доктринальні джерела – наукові праці українських і зарубіжних дослідників у сфері міжнародного гуманітарного права, кіберправа, гібридних загроз і сучасних збройних конфліктів; аналітичні матеріали та офіційні звіти, підготовлені державними органами України, спеціалізованими центрами кібербезпеки, а також публікації міжнародних організацій щодо кібератак; окремі публікації у засобах масової фнформації, висновки ІТекспертів та дані з відкритих джерел, що документують факти кібератак проти України та їх наслідки. У процесі здійснення дослідження було використано такі наукові методи, як метод теоретичного узагальнення та систематизації для формування загальної картини впливу кіберзагроз на міжнародну безпеку та правовий порядок; метод аналізу і синтезу для розкладання окремих елементів кіберзагроз на складові агресії; порівняльно-правовий метод для порівняння положень чинних міжнародних правових актів щодо агресії з сучасними потребами в регулюванні її гібридних форм; метод правової інтерпретації для тлумачення норм міжнародного права з позицій функціонального підходу до кваліфікації акту агресії; історико-правовий метод для простеження еволюції змісту поняття «агресія» в міжнародному праві; метод логічного узагальнення результатів для формулювання пропозицій щодо удосконалення міжнародно-правових механізмів реагування на кібератаки як акту агресії. Результати. У науковій статті наведено системний аналіз чинного міжнародного нормативно-правового регулювання понять «акт агресії» та «злочин агресії» у контексті сучасних викликів цифрової доби, зокрема кібератак. Підкреслено, що історично сформовані міжнародно-правові підходи орієнтовані виключно на класичні форми застосування збройної сили, що не дозволяє повною мірою охопити нові гібридні форми міждержавної агресії. У статті узагальнено практику кібератак проти України у 2022– 2024 роках, визначено їхні спільні риси, масштаби та наслідки, що дозволяє кваліфікувати їх як акт міжнародної агресії, яка в ряді випадків має наслідки традиційного воєнного вторгнення. Зроблено висновок про необхідність перегляду та актуалізації міжнародно-правової доктрини та розширення поняття акту агресії з урахуванням новітніх викликів, загроз та їх змістовних елементів, що були виокремлені та дослідженні у статті, а також запропоновано конкретні напрями оновлення міжнародноправових механізмів. Перспективи. У подальших наукових дослідженнях варто зосередити увагу на: аналізі міжнародного досвіду протидії цифровим формам агресії та ефективності вже існуючих правових і технічних механізмів реагування в різних правових системах; удосконаленні національного законодавства України у сфері кібербезпеки, цифрового суверенітету та відповідальності за вчинення міжнародних кіберзлочинів; формуванні нової доктрини міжнародного гуманітарного та кримінального права, яка би враховувала кіберпростір як повноцінну площину ведення кібервійни та агресії.

Ключові слова: кібербезпека; кібератака; акт агресії; міжнародне право; гібридна війна; міжнародний злочин; критична інфраструктура; відповідальність

Як цитувати

@article{internauka11180,
  author   = {Цюприк, Ігор Володимирович},
  title    = {Проблеми міжнародно-правового регулювання кіберагресії в умовах цифрової епохи},
  journal  = {Науковий журнал «Сучасна доктрина права»},
  year     = {2025},
  number   = {7},
  doi      = {10.25313/2520-2308-2025-7-11180},
  url      = {https://www.inter-nauka.com/issues/law2025/7/11180}
}

TY  - JOUR
AU  - Цюприк, Ігор Володимирович
TI  - Проблеми міжнародно-правового регулювання кіберагресії в умовах цифрової епохи
JO  - Науковий журнал «Сучасна доктрина права»
PY  - 2025
IS  - 7
SN  - 2520-2308
DO  - 10.25313/2520-2308-2025-7-11180
UR  - https://www.inter-nauka.com/issues/law2025/7/11180
LA  - uk
ER  -