Договір валютного ф’ючерсу як підінститут валютного регулювання: правова природа, структура та механізми виконання

Анотація

Вступ. Договір валютного ф’ючерсу посідає особливе місце у системі сучасного валютного регулювання, оскільки поєднує механізми ринкової саморегуляції з імперативними інструментами державної валютної політики. В умовах воєнної економіки, цифровізації фінансових ринків та поступової євроінтеграції України значно зростає потреба у правовому осмисленні валютних деривативів як елементів публічно-правового впливу на динаміку валютного курсу та макрофінансову стабільність. З огляду на високий рівень волатильності, нестандартні монетарні інструменти НБУ та глобальні виклики, пов’язані зі збройною агресією й обмеженнями валютного ринку, валютний ф’ючерс стає не лише інструментом хеджування, а й юридично значущим механізмом управління валютним ризиком. Міжнародні стандарти IOSCO, Базельського комітету, ЄЦБ та нормативна база ЄС щодо деривативів визначають ключові орієнтири модернізації підходів до правового регулювання валютних ф’ючерсів в Україні, що актуалізує необхідність їх системного наукового аналізу як підінституту валютного регулювання. Мета. Метою статті є комплексне теоретико-правове дослідження договору валютного ф’ючерсу як підінституту валютного регулювання, формулювання його правової природи, структури та механізмів виконання, а також виявлення нормативних, організаційних і доктринальних проблем, що впливають на його функціонування в умовах сучасної валютної політики України. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є нормативноправові акти України у сфері валютного регулювання та ринку деривативів, зокрема Закон України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (2020), Закон України «Про валюту і валютні операції» (2018), підзаконні акти Національного банку України щодо валютного нагляду та деривативних контрактів (Постанова НБУ № 63 від 29.06.2021 та ін.), а також регламенти організованих ринків і клірингових палат. Теоретичну основу дослідження становлять праці українських учених у галузі фінансового та господарського права – І. Цуняк, Л. Заволоки, Є. Колєсніка, І. Сіліної – а також іноземні дослідження С. Каупа, С. Рамеша, Г. Вана, а також наукової групи у складі К.-Л. Вана, К. Фосона, М.-Л. Чена та А.-С. Ву, поряд з аналітичними матеріалами НБУ, IOSCO, Базельського комітету, ЄЦБ та МВФ щодо регулювання деривативів і управління фінансовими ризиками. Методологія ґрунтується на принципі методологічного плюралізму й поєднує діалектичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, економіко-правовий та аналітико-правовий методи, що забезпечує комплексне виявлення правових закономірностей функціонування валютних ф’ючерсів і формування авторської концепції їх публічноправової природи як підінституту валютного регулювання. Результати. Встановлено, що валютний ф’ючерс є змішаною правовою конструкцією, яка поєднує ознаки приватноправового біржового договору та інструмента публічно-правового валютного регулювання. Його правова природа проявляється як підінститут валютної політики держави, покликаний структуризувати валютний ризик, забезпечувати передбачуваність стабільності. курсових очікувань Систематизовано і сприяти правові макрофінансовій елементи ф’ючерсного контракту: предмет, курс, строк, маржеві вимоги та стандартизовані правила клірингу й розрахунків. Показано, що виконання ф’ючерсів ґрунтується на централізованому клірингу, щоденному переоцінюванні (mark-to-market), варіаційній маржі та механізмах примусового закриття позиції. Обґрунтовано, що валютний контроль НБУ формує правовий режим таких операцій, визначаючи їх допустимість, обсяг, порядок поставки й документування. Виявлено ключові проблеми: мінливість валютного законодавства, процедурна фрагментарність, недостатня стандартизація деривативів та технологічні обмеження їх практичного застосування в Україні. Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на формування комплексної моделі правового регулювання валютних ф’ючерсів як підінституту валютного регулювання у взаємозв’язку з фінансовою критеріїв стабільністю розмежування держави. поставочних Перспективним і є уточнення розрахункових валютних деривативів у публічно-правовому аспекті, розроблення єдиних стандартів їх бухгалтерського обліку та вдосконалення процедур клірингу відповідно до міжнародних вимог IOSCO і ЄС. Потребує подальшого розвитку концепція публічно-правової відповідальності за порушення зобов’язань за валютними ф’ючерсами, зокрема у контексті валютного нагляду в умовах воєнної економіки. Актуальним напрямом також є дослідження правових механізмів інтеграції національного ринку валютних деривативів до європейського фінансового простору, що сприятиме зміцненню фінансового суверенітету України та підвищенню ефективності інструментів управління валютним ризиком.

Ключові слова: валютний ф’ючерс; валютні деривативи; валютне регулювання; публічно-правовий підінститут; валютний ризик; маржеві вимоги; кліринг; ф’ючерсний контракт; валютний контроль; фінансове право; стабільність валютного ринку; механізми виконання; поставочний та розрахунковий ф’ючерс; біржова інфраструктура; валютна політика

Як цитувати

@article{internauka11623,
  author   = {Можаровська, Наталія Олегівна},
  title    = {Договір валютного ф’ючерсу як підінститут валютного регулювання: правова природа, структура та механізми виконання},
  journal  = {Науковий журнал «Сучасна доктрина права»},
  year     = {2025},
  number   = {12},
  doi      = {10.25313/2520-2308-2025-12-11623},
  url      = {https://www.inter-nauka.com/issues/law2025/12/11623}
}

TY  - JOUR
AU  - Можаровська, Наталія Олегівна
TI  - Договір валютного ф’ючерсу як підінститут валютного регулювання: правова природа, структура та механізми виконання
JO  - Науковий журнал «Сучасна доктрина права»
PY  - 2025
IS  - 12
SN  - 2520-2308
DO  - 10.25313/2520-2308-2025-12-11623
UR  - https://www.inter-nauka.com/issues/law2025/12/11623
LA  - uk
ER  -