Нікітченко Ю. С., Мельничук Є. В. Практика поводження з відходами аграрних виробництв в Україні // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". — 2019. — №2.
Економіка сталого розвитку та природокористування
УДК 338.43:504.06
Нікітченко Юлія Станіславівна
кандидат технічних наук, викладач кафедри
екологічного менеджменту та підприємництва
Київський національний університет імені Тараса Шевченко
Никитченко Юлия Станиславовна
кандидат технических наук, преподаватель кафедры
экологического менеджмента и предпринимательства
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко
Nikitchenko Yuliya
PhD, Lecturer of the Department of
Environmental Management and Entrepreneurship
Taras Shevchenko National University of Kyiv
Мельничук Єлизавета Вікторівна
магістрант кафедри
екологічного менеджменту та підприємництва
Київського національного університету імені Тараса Шевченко
Мельничук Елизавета Викторовна
магистрант кафедры
экологического менеджмента и предпринимательства
Киевского национального университета имени Тараса Шевченко
Melnichuk Elizabeth
Master Student of the Department of
Environmental Management and Entrepreneurship of the
Taras Shevchenko National University of Kyiv
ПРАКТИКА ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ АГРАРНИХ ВИРОБНИЦТВ В УКРАЇНІ
ПРАКТИКА ОБРАЩЕНИЯ С ОТХОДАМИ АГРАРНЫХ ПРОИЗВОДСТВ В УКРАИНЕ
PRACTICE OF AGRARIAN PRODUCTIONS WASTE MANAGEMENT IN UKRAINE
Анотація. У статті розглядається проблема поводження з відходами на підприємствах аграрного сектору. Проаналізовано основні екологічні проблеми, що пов’язані з діяльністю агровиробництв. Проведено аналіз динаміки утворення с/г відходів в Україні. Встановлено, що відходи рослинництва й тваринництва є потужним джерелом підвищення ефективності й конкурентоспроможності господарської діяльності. Доведено, що ефективна система поводження з с/г відходами, яка обов’язково має включати їх утилізацію та/чи переробку, дозволить вирішити не тільки екологічні проблеми, а й забезпечити додаткові економічні переваги для аграріїв. Проаналізовано потенціал с/г відходів як сировини для виробництва енергоносіїв чи кінцевої продукції. Вивчено основні методи їх переробки й утилізації. Виявлено, що незважаючи на численні переваги й можливості, практика поводження з с/г відходами в Україні є малорозвиненою. Це пов’язано, в першу чергу, з низкою законодавчих, економічних й організаційних бар’єрів. Окрім цього, нинішня державна політика в сфері поводження з відходами не стимулює аграріїв до управління екологічними впливами діяльності підприємств, і, як наслідок, до підвищення екологічної безпеки. Запропоновано заходи підвищення ефективності поводження з відходами аграрних виробництв. Зазначено, що ефективне поводження з с/г відходами вимагає, насамперед, досягнення раціонального співвідношення між витратами на природоохоронні заходи (утилізація/переробка відходів) та допустимим економічним збитком від забруднення довкілля в результаті накопичення відходів. Тому будь-які заходи по стимулюванню інвестицій у відходопереробну діяльність мають бути економічно обґрунтованими і не створювати надмірного додаткового фінансового навантаження на аграрні підприємства.
Ключові слова: сільськогосподарські відходи, вторинна сировина, утилізація та переробка, спалювання, анаеробне зброджування.
Аннотация. В статье рассматривается проблема обращения с отходами на предприятиях аграрного сектора. Проанализированы основные экологические проблемы, связанные с деятельностью агропроизводств. Проведен анализ динамики образования с/х отходов в Украине. Установлено, что отходы растениеводства и животноводства являются мощным резервом повышения эффективности и конкурентоспособности хозяйственной деятельности. Доказано, что эффективная система обращения с с/х отходами, которая обязательно должна включать их утилизацию и/или переработку, позволит решить не только экологические проблемы, но и обеспечить дополнительные экономические преимущества для аграриев. Проанализирован потенциал с/х отходов как сырья для производства энергоносителей или конечной продукции. Изучены основные методы их переработки и утилизации. Выявлено, что несмотря на многочисленные преимущества и возможности, практика обращения с с/х отходами в Украине малоразвита. Это связано, в первую очередь, с рядом законодательных, экономических и организационных барьеров. Кроме этого, нынешняя государственная политика в сфере обращения с отходами не стимулирует аграриев к управлению экологическими воздействиями деятельности предприятий, и, как следствие, к повышению экологической безопасности. Предложены меры повышения эффективности обращения с отходами аграрных производств. Отмечено, что эффективное обращение с с/х отходами требует, прежде всего, достижение рационального соотношения между затратами на природоохранные мероприятия (утилизацию/переработку отходов) и допустимым экономическим ущербом от загрязнения окружающей среды в результате накопления отходов. Поэтому любые меры по стимулированию инвестиций в отходоперерабатывающую деятельность должны быть экономически обоснованными и не создавать чрезмерной дополнительной финансовой нагрузки на аграрные предприятия.
Ключевые слова: сельскохозяйственные отходы, вторичное сырье, переработка и утилизация, сжигание, анаэробное сбраживание.
Summary. In the article is it considered a problem of waste management at the enterprises of the agrarian sector. Basic environmental problems, which may appear due to agroindustrial activities, are analyzed. There was carried out an analysis of the dynamics of agricultural waste generation in Ukraine. It has been established that crop and livestock wastes are a powerful source for increasing the efficiency and competitiveness of enterprises activity. It has been proved that an efficient system of agricultural waste management, which necessarily should involve its utilization and/or treatment, may help in solving an environmental problems as well as provide additional economic benefits for farmers. The potential of agricultural waste as raw materials for the production of energy carriers was analyzed. The basic methods of waste treatment and utilization are studied. It has been revealed that, despite numerous advantages and opportunities, the practice of agricultural waste management in Ukraine is poorly developed. This is due to a number of legislative, economic and organizational barriers. In addition, the current state policy in the sphere of waste management does not stimulate farmers to manage the environmental impacts of their enterprises, and, as a consequence, to increase environmental safety. There were proposed some measures to increase the efficiency of agricultural waste management. It is noted that the efficient management of agricultural wastes requires, first of all, the achievement of a rational balance between the expenses on environmental measures (utilization/recycling) and the permissible economic loss from environmental pollution as a result of waste accumulation. Therefore, any measures to stimulate investments in the treatment of waste should be economically feasible and should not create an excessive additional financial burdens for agrarian enterprises.
Key words: agricultural waste, secondary raw materials, waste utilization and treatment, waste incineration, anaerobic digestion.
Постановка проблеми. Високі темпи приросту споживання невідновлюваних природних ресурсів, ускладнення умов доступу до них і видобутку, непрогнозовані коливання цін на ринках ‒ всі ці виклики сьогодення актуалізують питання мобілізації внутрішніх резервів господарської діяльності для підвищення ефективності й конкурентоспроможності підприємництва в Україні. При аналізі наявних внутрішніх можливостей слід звернути особливу увагу на ті, що дозволяють підвищити виробничий потенціал підприємства, розширюючи межі його виробництва. Наприклад, відходи виробництва з подальшою їх утилізацією та/чи переробкою задля отримання вторинної сировини чи продукції.
Агропромисловий комплекс України займає одне із перших місць за обсягами утворення відходів у порівнянні з іншими галузями економіки. За підрахунками експертів, на підприємствах аграрного сектору (зокрема у сфері рослинництва та тваринництва) не менше 110 млн т відходів накопичується щороку. З них ~55% переробляється, а решта – складується без переробки. Із загального обсягу перероблених відходів не більше 2% утилізуються з метою отримання теплової та електричної енергії, а залишок використовують як добриво для поліпшення якості ґрунтів, на корм тварин чи як підстилку для худоби [1, с. 8; 2].
Поточне зростання і тенденції нарощування масштабів виробництва й експорту сільськогосподарської продукції в Україні неминуче призводять до збільшення утворення та накопичення сільсько-господарських (с/г) відходів, і, як наслідок, до посилення негативного впливу на навколишнє природне середовище [3]. Аналіз міжнародної практики [4] доводить, що розвиток комплексної системи поводження з відходами аграрних виробництв дозволяє не тільки підвищити ефективність використання резервів матеріальних ресурсів і результативність діяльності підприємства в цілому, а також знизити антропогенне навантаження на довкілля за рахунок повернення у виробничі цикли відходів як вторинної сировини.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у розвиток проблематики поводження з відходами сільськогосподарських виробництв, а також перспектив їх використання для виробництва енергії та інших матеріалів зробили такі українські й іноземні вчені: Гелетуха Г.Г., Желєзна Т.А. [5], Климчук О.В. [6], Жовмір М.М., Матвєєв Ю.Б., Дроздова О.І. [7], Купалова Г.І., Гончаренко Н.В. [8], Раймонд Ройхер [9], Тельма Боссо [10], Зайнуль Акмар Закаріа [11] та інші. Однак попри наявні дослідження низка проблемних питань все ще залишаються маловивченими та потребують подальших досліджень, наприклад, вивчення впливу законодавчих, інформаційних та організаційних бар’єрів на переробку відходів на агарних підприємствах, як і розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності утилізації й переробки с/г відходів.
Таким чином, метою статті є аналіз практики поводження з відходами на аграрних підприємствах та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності поводження з відходами підприємств аграрного сектору.
Виклад основного матеріалу дослідження. Сільськогосподарське виробництво визначають як одну із пріоритетних галузей національної економіки. Визначальними факторами розвитку аграрного сектору в Україні є помірний клімат, родючі ґрунти та значні запаси водних ресурсів.
Україна є одним з провідних виробників сільськогосподарської продукції у світі, займаючи перше місце за експортом соняшникової олії, третє – за експорт ячменю і кукурудзи, а також шосте – за експортом пшениці. Річний врожай зерна становить ~60 млн т, з яких 40 млн т йде на експорт у вигляді сировини. Сьогодні на аграрних підприємствах працевлаштовано не менше 3 млн українців [12].
В цілому агропромисловий комплекс формує 13% ВВП країни (без переробки), а з переробкою ‒ до 17% ВВП [13-14]. Планується, що за рахунок впровадження інноваційних технологій і збільшення глибини обробки продукції частка ВВП має зрости до 25%.
З іншого боку, розширення масштабів сільськогосподарського виробництва в Україні відбувається переважно екстенсивним шляхом, що передбачає збільшення обсягів виробництва продукції без модернізації технологій і техніки, оновлення матеріально–технічної бази, підвищення екологічної безпеки основних процесів. Це, в свою чергу, призводить до підвищення екологічної небезпеки та збільшення антропогенного навантаження на довкілля.
За рівнем негативного впливу на довкілля аграрний сектор співставляють з промисловими підприємствами. Існуючі практики в сфері рослинництва й тваринництва виснажують і знижують родючість ґрунту, пришвидшують деградацію екосистем, забруднюють підземні та наземні води, а довкілля залишковою кількістю мінеральних добрив і пестицидів. За оцінками фахівців [15] в Україні збитки від деградації ґрунтів оцінюються у ~20 млрд грн щороку, що пов’язано переважно з недоотриманням сільськогосподарської продукції.
Іншою, не менш значимою екологічною проблемою виробництва сільськогосподарської продукції є утворення відходів. Обсяги с/г відходів зростають, а за останні десять років – збільшилися у середньому в три рази (рис. 1) [12].
Рис. 1. Динаміка утворення відходів сільського, лісового та рибного господарства України з 1995 по 2017 роки, т
Джерело: складено авторами за даними [12]
Найбільшу масову частку с/г відходів становлять побічні продукти рослинництва і тваринництва (до 80 %). Визначальною особливістю цих залишків аграрного виробництва є те, що після переходу в категорію «відходи», вони продовжують залишатися економічно привабливим ресурсом для енергетичного й неенергетичного використання.
Виділяють два основні підходи до утилізації й переробки відходів аграрних виробництв: переробка з метою отримання теплової й електричної енергії та неенергетична утилізація (рис. 2).
«Енергетичні» методи переробки передбачають виробництво теплової й електричної енергії, придатної для використання як на виробництві, так і у побуті, а також біогазу. Експерти підрахували [1], що потенціал економічно вигідних проектів по виробленню енергії із відходів с/г становить 25% річного промислового енергоспоживання в Україні.
Рис. 2. Найбільш поширені методи переробки відходів агарних підприємств та отримувана вторинна продукція
Джерело: складено авторами на основі [1; 4]
Виділяють два основні методи переробки: спалювання (для сухих відходів) й анаеробне зброджування з отриманням газоподібного палива (для вологих матеріалів). Серед первинних відходів рослинництва найбільшою фракцією є солома зернових. Енергетичний потенціал біомаси аграрного походження (близько 11 млн. т у.п./рік) в Україні у більш, ніж 5 разів перевищує потенціал таких видів деревної біомаси, як дрова, порубкові рештки та відходи деревообробки (близько 2 млн. т у.п./рік) [5]. Проте солома, стебла та інші побічні продукти сільськогосподарського виробництва суттєво складніші для використання в якості палива, потребують спеціалізованого і дороговартісного обладнання, а також розробки спеціальних логістичних процедур (збирання, транспортування і зберігання).
Основними напрямами неенергетичного використання побічної продукції аграрних виробництв є застосування в якості підстилки, кормових добавок для тварин, органічних добрив чи виробництво вторинних матеріалів [1; 4]. Неенергетичне використання відходів АПК у порівнянні зі спалюванням й анаеробним зброджуванням не вимагають значних капітальних інвестицій, тому є більш прийнятними для невеликих с/г підприємств.
Незважаючи на обсяги доступних для переробки відходів, а також численні потенційні переваги повторного використання побічних продуктів рослинництва й тваринництва, підприємства аграрного сектору в Україні майже не використовують ресурсний потенціал цієї вторинної сировини. Практика переробки с/г відходів з отриманням енергії малопоширена, переважно виробництво теплової енергії для потреб домогосподарств, хоча має значну сировинну базу для масштабного розвитку [5; 16]. При цьому не впроваджуються сучасні технології залучення відходів у господарський обіг, практично не використовується позитивний міжнародний досвід у сфері поводження з відходами. Традиційно відходи спалюють разом зі стернею на полях або залишають без будь–якої утилізації чи переробки.
Низький відсоток залучення відходів у виробництво, та, як наслідок, неефективна система поводження з с/г відходами в цілому по Україні обумовлені низкою законодавчих, організаційних та економічних проблем, а саме [1-2; 5-6; 8; 15]:
‒ Недостатньо врегульована законодавча база у сфері поводження з відходами, що не стимулює сільгоспвиробників здійснювати свою діяльність з урахуванням екологічних вимог. Так, поточні розміри екологічних платежів, штрафів чи інших зобов’язань за утворення й нагромадження відходів суттєво менші, аніж необхідні інвестиції у відходопереробні технології. Наприклад, ставка екологічного податку за розміщення соломи зернових, побічних продуктів кукурудзи й соняшнику (відходи IV класу небезпеки – малонебезпечні) у спеціально відведених місцях становить 5 грн за 1 тонну відходів. Окрім цього, низькі витрати на поховання відходів (захоронення на звалищах й полігонах залишається найдешевшим зі всіх видів поводження з відходами), відповідальність за поховання відходів на несанкціонованих звалищах мінімальна, а існуючі механізми притягнення до відповідальності неефективні.
Таким чином, сформовані вище проблемні питання неефективної системи поводження з с/г відходами дозволили виокремити низку бар’єрів і перешкод, усунення яких дозволить не лише зменшити негативний вплив на довкілля, а й вивільнити потужні внутрішні резерви підвищення результативності господарської діяльності аграрних виробників.
З урахуванням вищенаведеного задля досягнення бажаних економічних результатів діяльності агарних підприємств та підвищення екологічної безпеки їх діяльності за рахунок підвищення ефективності поводження з с/г відходами необхідно розробити систему важелів впливу й стимулювання на трьох рівнях:
Запропоновані заходи комплексно повинні забезпечувати створення таких умов господарювання для аграріїв, що б стимулювали їх до досягнення кращих результатів у їх діяльності.
Не можна стверджувати, що в Україні відсутня чи не розвивається державна політика щодо підвищення ефективності поводження з відходами, в тому числі відходами рослинництва й тваринництва. Проте більшість пропонованих інструментів або ж існують на рівні нормативно-правових актів і не впроваджені в практику господарювання, або ж не дозволяють забезпечити вирішення проблеми комплексно.
Слід наголосити, що ефективне поводження з с/г відходами вимагає, насамперед, досягнення раціонального співвідношення витрат на природоохоронні заходи (утилізація/переробка відходів) та допустимого економічного збитку забруднення довкілля цими відходами. Звідси слідує, що будь-які підходи до стимулювання інвестицій у відходопереробну діяльність з метою зменшення забруднення повинні бути економічно обґрунтованими і не створювати надмірного додаткового фінансового навантаження на аграрні підприємства.
Висновки. Отже, відходи рослинництва й тваринництва є одним із потужних внутрішніх резервів підвищення результативності господарської діяльності аграрних підприємств. Окрім цього, необхідність утилізації й переробки с/г відходів обумовлена негативними наслідками, що виникають в результаті негативного впливу на довкілля. Аналіз сучасної практики поводження з с/г відходами показав, що попри значні переваги й суттєві економічні можливості українські аграрії майже не використовують їх. Це пов’язано з низкою законодавчих, економічних й організаційних бар’єрів. Перспективи розвитку й підвищення ефективності системи поводження з відходами аграрних виробництв, в першу чергу, залежать від підтримки на державному рівні, а також створення й реалізації ефективних законодавчих, економічних й організаційно-інформаційних механізмів.
Література
References
