Русіна Ю. О., Трубіцина Ю. І. Формування механізму внутрішньої фінансової стабілізації підприємства при загрозі банкрутства // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". — 2019. — №13.
Економічні науки
УДК 338.2
Русіна Юлія Олександрівна
кандидат економічних наук, доцент
Київський національний університет технологій та дизайну
Русина Юлия Александровна
кандидат экономических наук, доцент
Киевский национальный университет технологий и дизайна
Rusina Yuliya
Candidate of Economic Sciences, Associate Professor
Kyiv National University of Technologies and Design
Трубіцина Юлія Іванівна
студент
Київського національного університету технологій та дизайну
Трубицына Юлия Ивановна
студент
Киевского национального университета технологий и дизайна
Trubitsina Yuliya
Student of the
Kyiv National University of Technologies and Design
ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ВНУТРІШНЬОЇ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ПРИ ЗАГРОЗІ БАНКРУТСТВА
ФОРМИРОВАНИЕ МЕХАНИЗМА ВНУТРЕННЕЙ ФИНАНСОВОЙ СТАБИЛИЗАЦИИ ПРЕДПРИЯТИЯ ПРИ УГРОЗЕ БАНКРОТСТВА
FORMATION OF THE INTERNAL FINANCIAL STABILIZATION ENTERPRISE MECHANISM IN CASE OF BANKRUPTCY
Анотація. досліджено складові механізму забезпечення фінансової стабілізації підприємства при загрозі банкрутства.
Ключові слова: банкрутство, механізм стабілізації, інструменти, фінанси, формування механізму внутрішньої фінансової стабілізації.
Аннотация. Исследованы составляющие механизма обеспечения финансовой стабилизации предприятия при угрозе возникновения банкротства.
Ключевые слова: банкротство, механизм стабилизации, инструменты, финансы, формирование механизма внутренней финансовой стабилизации.
Summary. The components of the mechanism of ensuring the financial stabilization of the enterprise in the event of bankruptcy are investigated.
Key words: bankruptcy, stabilizing mechanism, instruments, finances, formation of a mechanism of internal financial stabilization.
Сучасні економічні умови, що склалися в Україні, диктують відповідні вимоги підприємствам, що полягають в першу чергу в адаптації до змін зовнішнього середовища, успішної конкурентної позиції на ринку.
Тому необхідним є формування сучасних підходів щодо досягнення оптимального рівня внутрішньої фінансової стабільності, що дозволяє підприємствам виживати і розвиватись в зовнішньому середовищі. Загострення проблем, пов’язаних з обґрунтуванням і забезпеченням формування стратегії розвитку підприємства та управління цим процесом, підтверджує значущість цих питань для підприємств України.
Вагомий внесок у розвиток та розробку теоретико-методичних та практичних основ формування механізму внутрішньої фінансової стабілізації підприємства в умовах кризи зробили такі українські та зарубіжні вчені: Н.В. Куденко, А.П. Наливайко, Г.В. Осовська, В.С. Пономаренко, О.М. Тридід, І. Ансофф, О.С. Віханський, А.П. Градов, Г. Мінцберг, М. Портер, А. Томпсон, А. Чандлер та інші.
«Загальний процес побудови механізму забезпечення внутрішньої фінансової стабільності на підприємстві в умовах виникнення загроз банкрутства слід розглядати як певну систему, яка дає змогу виявити потенційні загрози і ризики, оперативно знаходити ефективні шляхи протидії, гарантує стійкий фінансовий стан суб’єктів господарювання, можливість подальшого розвитку та виживання, отже для цього необхідно постійно здійснювати аналіз середовища функціонування підприємства та визначення факторів, які впливають на його фінансову стабільність» [5, с. 38].
Зростання фінансової стабільності підприємств залежить від багатьох факторів.
Треба зауважити, що небезпеки та загрози, які впливають на фінансову стабільність, можна поділити на зовнішні (не залежать від діяльності підприємства) та внутрішні (безпосередньо залежать від діяльності підприємства), а також на існуючі та можливі.
Крухмаль О.В. вважає, що фінансова стабільність передбачає здатність системи протистояти зовнішнім факторам впливу [7]. Цал-Цалко Ю.С. трактує, що це стан активів підприємства, що гарантує йому достатню платоспроможність [10]. Савицька Г.В. переконує, що фінансова стабільність - це здатність суб’єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у зовнішньому і внутрішньому середовищі, яке змінюється, що гарантує його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість в межах припустимого рівня ризику [13].
Враховуючи думку численних авторів, а також матеріали досліджень, визначимо такі фактори:
Треба зауважити, що джерелами загрози банкрутства для підприємства можуть бути як дії окремих осіб, установ і суб’єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних органів, підприємств-конкурентів), так і випадковий збіг об’єктивних обставин у зовнішньому економічному середовищі (стан фінансової кон’юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття й технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо).
Таким чином, функціонування сучасного підприємства та формування його фінансової стабільності повністю залежить від сукупності факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, та інших джерел, що впливають на систему управління фінансовим станом. Важливість визначення факторів впливу дає змогу підприємству адаптуватись до постійної зміни середовища та успішно виживати в умовах конкуренції, при цьому процес адаптації потребує здатності до розвитку, трансформації елементів господарської діяльності та системи управління в такому напрямку, який забезпечує внутрішню фінансову стабільність [2].
Необхідно зазначити, що стан внутрішньої фінансової стабільності кожного підприємства та загрози його банкрутства можна оцінити за допомогою системи певних показників, до яких відносяться: фінансові коефіцієнти; стан дебіторської і кредиторської заборгованості; темпи зростання прибутку, реалізації продукції, активів.
Процес забезпечення внутрішньої фінансової стабільності підприємства базується на відповідному внутрішньому механізмі його управлінням, під яким розглядають сукупність станів та процесів, з яких складається управління щодо протидії небезпекам, загрозам та ризикам [3].
Зазначимо, що організація механізму внутрішньої фінансової стабілізації на підприємстві при загрозі банкрутства повинна ґрунтуватися на наступних принципах: принцип нормування грошових активів; принцип цільового використання фінансових ресурсів визначає основні напрями використання оборотних активів в діяльності підприємства, порушення цього принципу веде до відвернення з обороту авансованих оборотних активів, що може призвести до погіршення платіжно-розрахункової дисципліни і зростання зовнішньої заборгованості; принцип збереження оборотних активів.
Головною метою внутрішнього механізму фінансової стабілізації підприємства при загрозі банкрутства можна визначити підвищення рівня фінансової стійкості, платоспроможності та конкурентоспроможності підприємства в сучасних умов господарювання (рис 1.).
При цьому основними задачами в процесі досягнення поставленої мети залишаються: забезпечення зростання потенціалу формування резервів грошових активів з внутрішніх джерел; забезпечення необхідної фінансової гнучкості підприємства для фінансування оборотних активів підприємства; забезпечення оптимальності в структурі активів підприємства; використання методів бюджетування з процесі формування ефективного механізму фінансового планування та контролю за формуванням фінансових ресурсів підприємства; оптимізація процесу планування потреби в оборотних активах.
Рис. 1. Механізм внутрішньої фінансової стабілізації підприємства при загрозі його банкрутства [4, с. 95]
З погляду впливу на процес формування і використання фінансових ресурсів з метою фінансової стабілізації підприємства визначальними внутрішніми чинниками є наступні: галузева належність суб'єкта господарювання; структура виробленої продукції, її частка в загальному платоспроможному попиті; розмір власного капіталу; величина і структура витрат підприємства, їх динаміка в порівнянні з грошовими доходами.
Реалізація механізму ґрунтується на фінансуванні оборотних активів за рахунок джерел: самофінансування; за рахунок залучення коштів із зовнішніх джерел; коштів, отриманих в порядку перерозподілу для покриття тимчасових втрат [4, с. 88-89].
Побудований механізм внутрішньої фінансової стабілізації при загрозі банкрутства підприємства ґрунтується на наступних методах: метод фінансового планування в процесі контролю у внутрішній фінансовій стабілізації підприємства; метод бюджетування та контролінгу; метод ситуаційного аналізу; метод програм теорії обмеження системи.
Проаналізуємо кожен з них окремо.
Головними етапами фінансового планування можна визначити наступне: аналіз інвестиційних можливостей і можливостей фінансування, які має в своєму розпорядженні компанія; прогнозування наслідків поточних рішень, щоб уникнути несподіванок і зрозуміти зв'язок між поточними і майбутніми рішеннями; обґрунтування вибраного варіанту з ряду можливих рішень (цей варіант і буде представлений в остаточній редакції плану); оцінки результатів, досягнутих компанією, порівняно з цілями, встановленими у фінансовому плані [4, с. 88-89].
В процесі планування, короткострокові фінансові рішення зазвичай легші для ухвалення, ніж довгострокові. Проте це не означає, що вони є менш важливими. Підприємство може розробити достатньо привабливий інвестиційний проект, визначити оптимальне співвідношення позикового і власного капіталів, розробити досконалу політику дивідендів і проте не мати успіху, тому що компанія не серйозно віднеслася до питань поточного бюджетування. Умови, від яких залежить ефективність фінансового планування, витікають з самих цілей цього процесу і необхідного кінцевого результату. У цьому сенсі виділяють три основні умови фінансового планування [16, с. 111-112]:
Рис. 2. Етапи бюджетного процесу на підприємстві [6; 9, с. 90-91]
До основних етапів бюджетування можна включити три послідовні етапи (рис 2.):
Бюджетний процес є складним і багатогранним. В процесі бюджетування беруть участь всі структурні підрозділи підприємства, яким привласнюється назва «Центри фінансової відповідальності» і, за якими закріплені певні ділянки планування залежно від посадових обов'язків і рівня відповідальності (табл. 1.).
Кожний підрозділ за шаблоном, затвердженим на підприємстві, заповнює інформативну базу, тобто операційний бюджет, який надалі використовуватиметься при складанні фінансових бюджетів, а потім генерального бюджету, в цілому, по всьому підприємству. Дані операційних бюджетів повинні бути оброблені, проаналізовані і конкретизовані для передачі надалі на наступний ступінь процесу. Чим точніше і реальніше за цифру на першому ступені, тим вище вірогідність складання генерального бюджету з найменшими погрішностями, а значить, нижче ризик виникнення непередбачених ситуацій. Після того, як операційні бюджети допоміжних служб підготовлені, вони передаються в економічний відділ, де формується зведення, виводиться прогнозний фінансовий результат. Далі фінансова служба на підставі зведення економістів формує бюджет руху грошових коштів, який відображає притоки і відтоки грошової готівки і, як наслідок, фінансову політику підприємства [9, с. 90-91].
Таблиця 1
Впровадження бюджетування на підприємстві [6]
Визначення значень цільових показників і нормативів («Технологія») |
Фінансова структуризація («Організація») |
Інформаційна структуризація («Технологія») |
Розподіл функцій бюджетного планування («Організація») |
Побудова системи відповідальності за дотримання бюджетного регламенту («Організація») |
Аналіз показників відхилення від бюджету («Технологія») |
Готова версія бюджету показується керівникові, а потім групі або одноосібному власникові для узгодження і твердження, після чого він перетворюється на упредметнену мету, яка поставлена перед компанією і обов'язкова для виконання. Відхилення в ту або іншу сторону від затвердженого бюджету може привести до небажаних наслідків, у зв'язку з чим виконання його строго контролюється і карається у разі порушення.
У міру проходження кожного етапу планування, від нижчої ланки до вищого керівництва генеральний бюджет обростає інформацією і зрештою є деталізованим аналізом діяльності організації на майбутній період (короткостроковий або довгостроковий). Проте реальне життя вносить свої корективи, часом абсолютно несподівані, що може позначитися і на затвердженому бюджеті. Для цього існує таке поняття, як дії, що коректують, що проводяться в міру необхідності залежно від періоду, закладеного в бюджеті.
В процесі бюджетування використовують два методи:
Впровадження бюджетування на підприємстві стикається з двома групами проблем: методичні проблеми і організаційні. Досвід доводить, що, як правило, найважчим в бюджетуванні є етап його впровадження на підприємство. Приватизовані підприємства отримали в спадок величезний досвід складання документів, непотрібних підприємству в ринковій економіці. Тому, принципово важливим є вирішення вищого менеджменту про впровадження бюджетування процесу відтворення активів в новому реальному масштабі цінностей [14, с.112-113].
Розглянемо наступний метод.
У працях Е. Голдраттом у книзі «Goal» («Мета») була представлена авторська техніка, яка обіцяє допомогти організаціям у реалізації своїх цілей, після чого теорія обмежень була суттєво розширена і були представлені суміжні методи [12].
За допомогою ТОС ця ситуація вирішується дуже просто, єдиним обмеженням є клієнт, який сам визначає скільки тієї чи іншої продукції необхідно, щоб вивести на ринок і представити повний асортимент продуктів на ринку [12, с.94-95].
До основних критеріїв оцінки ефективності механізму внутрішньої фінансової стабілізації при загрозі банкрутства підприємства можна віднести наступне: визначення раціональної норми закупівлі виробничих запасів підприємством; оптимізація величини залишку вільних грошових коштів; створення додаткових резервів для покриття величини безнадійної дебіторської заборгованості.
Таким чином, побудований механізм внутрішньої фінансової стабілізації підприємства дозволяє уникнути ймовірність виникнення банкрутства за рахунок:
Таким чином, кожне сучасне підприємство повинно формувати механізм внутрішньої стабілізації при загрозі банкрутства, яке може виникнути через наявність дестабілізуючих чинників. Для забезпечення фінансової стабільності та можливості передбачення ризиків повинна існувати певна система управління фінансовим станом підприємства в цілому, на кожному підприємстві важливим завданням є розробка дієвого внутрішнього механізму фінансової стабілізації з метою зміцнення загального фінансового стану та рівня фінансової стійкості, який характеризується тісним взаємозв’язком і взаємообумовленістю його окремих складових.
Література