Головко В. І., Кляченко В. В. Аналіз наукових підходів до трактування сутності та класифікації похідних фінансових інструментів та їх складових // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". — 2018. — №3.
Економічні науки
УДК 657
Головко Віктор Іванович
кандидат економічних наук,
доцент кафедри обліку і аудиту
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Головко Виктор Иванович
кандидат экономических наук,
доцент кафедры учета и аудита
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко
Golovko Viktor
PhD, Associate Professor of
Department of Accounting and Audit
Taras Shevchenko National University of Kyiv
Кляченко Валерія Вячеславівна
студентка
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Кляченко Валерия Вячеславовна
Студентка
Киевського национального университета имени Тараса Шевченко
Kliachenko Valeriia
Student of the
Taras Shevchenko National University of Kyiv
АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДО ТРАКТУВАННЯ СУТНОСТІ ТА КЛАСИФІКАЦІЇ ПОХІДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ТА ЇХ СКЛАДОВИХ
АНАЛИЗ НАУЧНЫХ ПОДХОДОВ К ТРАКТОВКЕ СУЩНОСТИ И КЛАССИФИКАЦИИ ПРОИЗВОДНЫХ ФИНАНСОВЫХ ИНСТРУМЕНТОВ И ИХ СОСТАВЛЯЮЩИХ
ANALYSIS OF SCIENTIFIC APPROACHES TO THE INTERPRETATION OF THE NATURE AND CLASSIFICATION OF DERIVATIVES AND THEIR COMPONENTS
Анотація. Досліджено питання трактування поняття «деривативи», їх застосування та надано пропозиції щодо категорії «похідні фінансові інструменти».
Ключові слова: похідні фінансові інструменти, стандарти бухгалтерьского обліку.
Аннотация. Исследован вопрос трактовки понятия «деривативы», их применение и даны предложения по категории «производные финансовые инструменты».
Ключевые слова: производные финансовые инструменты, стандарты бухгалтерьского учета.
Summary. The question of interpretation of the concept of "derivatives", their application and proposals on the category "Derivative financial instruments" is presented.
Key words: derivative financial instruments, accounting standards.
Постановка проблеми. Для українського фінансового ринку традиційними для розуміння є операції з первинними фінансовими інструментами, які здобули більш широкого застосування. Застосування в українській практиці похідних фінансових інструментів, на відміну від первинних фінансових інструментів, має свою новизну, а тому породжує багато проблемних питань. Похідні фінансові інструменти – одна з найскладніших економічних категорій, що відображає відносини, які виникають у процесі перерозподілу фінансових ресурсів між суб’єктами господарювання. Розбіжності у законодавчих актах щодо визначення сутності категорії «деривативи» значно гальмують розвиток методики бухгалтерського обліку. Зазначене визначає актуальність даного дослідження.
Аналіз основних досліджень та публікацій. Визначенню підходів до трактування сутності деривативів присвятили свої праці такі вітчизняні науковці як Л. О. Примостка, О. І. Рогач, О. Ю. Смолянська, О. О. Солодка та інші.
Метою дослідження є дослідження підходів трактування такої категорії як «похідні фінансові інструменти», формування єдиної категорії «деривативи», яка зважає на специфічні характеристики даного поняття.
Перше, з чого пропонується розпочати дослідження, – розуміння категорії. Похідні фінансові інструменти (деривативи) отримали свою назву від англійського терміну “derivative” – “похідний”. Французькою мовою “derivatif” – вихід, латинською – “derivare” – відводити, проводити. Дериватив дістав свою назву від того, що його вартість є похідною від вартості фундаментальних, базових інструментів, покладених в основу угоди.
Проблему визначення слід розглянути на основі різних варіацій категорії «деривативи».
Автори при розгляді сутності похідних фінансових інструментів наводять наступні поняття: договір – 11,87 %, фінансовий актив – 8 %, фінансові інструменти – 13,03 %, стандартний документ- 29,12%, контракти – 17 %, цінні папери – 5,60% контракти – 9%, інструменти торгівлі фінансовим ризиком 6,38%. Графічно кількісний розподіл підходів дослідників щодо визначення похідних фінансових інструментів можна представити наступним чином (рис. 1).
Рис. 1. Підходи до трактування деривативів
Джерело: складено автором на основі [2,4;5;6;7;8;10;11;14]
Графічно-кількісний розподіл щодо визначення деривативів вказує, що чітко визначеної позиції серед авторів щодо трактування поняття не спостерігається.
Залежно від сфери використання фінансових інструментів можна виділити юридичний та фінансовий підходи науковців до трактування поняття “деривативи ”, які пов’язані між собою (рис. 2).
Рис. 2. Підходи до трактування «похідні фінансові інструменти»
Джерело: складено автором на основі [9,10,16]
Аналіз визначення поняття “деривативи” у нормативних актах України піднімає значну кількість спірних питаннь. Законодавча база цих інструментів знаходиться лише у стадії формування.
Вперше термін “дериватив” на рiвнi закону було закріплено у Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який визначає дериватив як “стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати цiннi папери, матерiальнi або нематерiальнi активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому” [9, ст. 1]. Іншим нормативним актом, що є ідентичним до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає деривативи, є Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів [14].
Також слід зазначити запропоновану категорію “похiдного фінансового iнструменту” у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 13 “Фiнансовi інструменти” Мiнiстерства фінансів України, яким визнається “похідний фінансовий інструмент: розрахунки за яким провадитимуться у майбутньому; вартість якого змінюється внаслiдок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або інших змінних, що є базисними; який не потребує початкових інвестицій” [14, п. 4]. Визначення, є таким, що відображає багатогранну природу похідних фінансових інструментів, i є найбільш точним та вірним з усіх нормативних визначень. Також треба зазначити, у даному П(с)БО наводяться визначення усіх складових деривативів, що відображає конкретику та детальне регламентування зазначених інструментів.
В ході дослідження встановлено, що основу класу похідних фінансових інструментів становлять ф’ючерсні, форвардні, опціонні угоди та свопи (рис.3). Оскільки всі вони пов’язані з виконанням певних дій протягом визначеного періоду часу або у визначений момент у майбутньому, їх ще називають строковими контрактами.
Рис. 3. Класифікація похідних фінансових інструментів
Джерело: складено автором на основі [4]
Строкові контракти за дослідником Шелудько В.М. визначаються своїми специфікаціями -юридичними документами, в яких обумовлюється обсяг базового активу в одному контракті, термін виконання, валюта розрахунку, спосіб виконання (поставка активу чи розрахунки грошовими коштами) та інші характеристики.
Використання строкових угод дає змогу учасникам ринку зменшувати ступінь ризику майбутніх операцій з купівлі-продажу активів на ринку, зменшуючи при цьому і можливі прибутки чи збитки від таких операцій. При цьому продавець певного виду продукції страхується за допомогою строкового контракту від можливого падіння ціни на дану продукцію в момент, коли йому потрібно буде її продати, а покупець продукції – від можливого зростання цін на момент купівлі даної продукції на ринку. В результаті укладання такої угоди одночасно виникає два зобов’язання: зобов’язання продавця і зобов’язання покупця, які одночасно є і відповідними майновими правами [5].
Автори Т.А. Батяєва та І.І. Столяров основними особливостями похідних інструментів вважають наступні [1, с. 152]:
Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, аналізуючи поняття «похідні фінансові інструменти» та виокремлюючи їх особливі риси, під похідними фінансовими інструментами пропонується розуміти стандартний документ, ціна якого прямопропорційно залежить від предмета даної угоди та який засвідчує право на придбання чи продаж предмету угоди на визначених умовах.Визначення є найбіль прийнятним та більш оптимальним для розуміння сутності деривативів та подільшої розробки методолгічної та законодавчої бази, оскільки врахована спеціфіка даного поняття.
Під час аналізу законодавчо-нормативної бази України в частині визначення категорії «похідні фінансові інструменти» було виявлено неузгодженість законодавчих актів між собою. Запровадження єдиного категоріального апарату дозволить вирішити питання неготовності законодавства для регулювання ринку похідних фінансових інструментів і дозволить оновити законодавчо-нормативні акти без прийняття нових законів чи норм.
Отже, сутність поняття похідні фінансові інструменти є досить широким як і сфера їх застосування. Запропоноване визначення дозволить усунити неузгодженість законодавчих актів між собою та сприятими розробці методики бухгалтерського обліку. Для потреб бухгалтерського обліку воно є прийнятним, оскільки відображає:
Література
