Полюга І. С. Роль громадськості в запобіганні злочинності: шляхи вдосконалення в Україні // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". — 2018. — №20.
Юридичні науки
УДК 343.9.01:328.181(477)
Полюга Ірина Сергіївна
студент
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
Полюга Ирина Сергеевна
студент
Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого
Poliuha Iryna
Student of the
Yaroslav Mudryi National Law University
Науковий керівник:
Гальцова Олена Володимирівна
кандидат юридичних наук,
асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
РОЛЬ ГРОМАДСЬКОСТІ В ЗАПОБІГАННІ ЗЛОЧИННОСТІ: ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ В УКРАЇНІ
РОЛЬ ОБЩЕСТВЕННОСТИ В ПРЕДУПРЕЖДЕНИИ ПРЕСТУПНОСТИ: ПУТИ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ В УКРАИНЕ
PUBLIC ROLE IN PREVENTION OF CRIME: WAYS OF IMPROVEMENT IN UKRAINE
Анотація. У статті проаналізоване поняття громадськості як суб`єкта запобігання злочинності, проаналізована нормативно-правова база; досліджено сучасний стан участі громадськості у запобіганні злочинності в Україні; проаналізовано світового досвіду та здійснено пошук шляхів вдосконалення запобіжної діяльності в цьому напрямку.
Ключові слова: запобігання злочинності, протидія злочинності, громадськість, програми запобігання злочинності.
Аннотация. В статье проанализировано понятие общественности как субъекта предупреждения преступности, проанализирована нормативно-правовая база; исследовано современное состояние участия общественности в предупреждении преступности в Украине; проанализированы мирового опыта и осуществлен поиск путей совершенствования предупредительной деятельности в этом направлении.
Ключевые слова: предотвращение преступности, противодействия преступности, общественностью, программы предупреждения преступности.
Summary. In the article is analyzed the concept of the public as a subject of crime prevention, analyzed the legal and regulatory framework; the present state of public participation in preventing crime in Ukraine is researched; analyzed the world experience and made research to find the ways to improve preventive activities in this direction
Key words: crime prevention, crime prevention, public, crime prevention programs.
Постановка проблеми. Сьогодні в Україні спостерігається подальше посилення криміналізації суспільства внаслідок того, що дієвих методів недостатньо для боротьби зі злочинністю. Кримінологія як наука про злочин, головною метою якої є запобігання злочинності, постійно шукає нові способи вирішення цієї проблеми.
Досвід різних країн у сфері протидії злочинності демонструє, що ця діяльність не може здійснюватися повною мірою без залучення громадськості.
Зміни, які зараз відбуваються в Україні, впливають на трансформацію правосвідомості громадян, тому дуже важливо дослідити їх роль, та врегулювати на нормативно-правовому та соціально-політичному рівнях з метою їх максимального залучення до боротьби зі злочинністю.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Це питання було предметом досліджень багатьох вітчизняних і зарубіжних кримінологів таких як: В. С. Батиргареєва, А. Б. Блага, В. В. Голіна, Б. М. Головкін, Т. А. Денисова, А. П. Закалюк, О. М. Литвинов, В. І. Шакун та ін. У їх наукових працях розглядалися питання щодо правового статусу громадськості як суб’єкта запобігання злочинності, а також перспективи та способи їх залучення. Проте, дана проблема досі залишається актуальною та потребує більш детального розгляду та пошуку шляхів вдосконалення.
Метою статті є дослідження сучасного стану участі громадськості у запобіганні злочинності в Україні; аналіз світового досвіду та пошук шляхів вдосконалення запобіжної діяльності в цьому напрямку.
Виклад основного матеріалу Досліджуючи роботи вчених, можна дійти висновку, що обов`язковою ознакою суб`єкта запобігання злочинності є цілеспрямованість всіх або частини функцій в межах правоохоронної діяльності. Це громадські організації або окремі громадяни, що розробляють та реалізують заходи, пов’язанні з запобіганням, усуненням, обмеженням криміногенних явищ і процесів у суспільстві.
Під громадськістю, яка бере участь у запобіганні злочинності учені розуміють соціально-активну частину суспільства (окремих громадян та їх об`єднання), зацікавлену в участі у заходах із запобігання злочинності, яка добровільно спрямовує свою діяльність на захист будь-якого члена суспільства від злочинних посягань та інших правопорушень та діє в межах суворого дотримання законодавства і засад моралі [1, с. 40].
Нормативно-правовими основами залучення громадськості до протидії злочинності є: Конституція України, згідно якої кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст. 27) та громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей (ч.1 ст. 36).
Заслуговує на увагу Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000р., відповідно до якого основними завданнями громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону є: надання допомоги органам Національної поліції у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним проступкам і злочинам; інформування органів Національної поліції про вчинені або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань; сприяння органам Національної поліції у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх, а також надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень; участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку у разі стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.
Щоб оптимізувати та вдосконалити вітчизняну практику участі населення щодо протидії злочинності, необхідно вивчити прогресивний досвід інших країн світу, зокрема, вивчення та узагальнення міжнародно-правових документів. Одними із таких є конгреси ООН із запобігання злочинності і кримінального правосуддя, що відбуваються кожні п’ять років у різних країнах світу починаючи з 1955 р. Конгреси становлять універсальні форуми, на яких не тільки підсумовують співробітництво держав світу у сфері запобігання злочинності, а й пропонують нові стратегії запобігання різним її проявам, у тому числі шляхом участі громадськості [4, с. 266].
Так у Нідерландах та Японії, за матеріалами цього конгресу, заслуговують на увагу добровільні працівники, які беруть на поруки кілька осіб, достроково звільнених з місць позбавлення волі. У Великій Британії та країнах Британської співдружності (Канада, Австралія) працюють комітети тюремної інспекції, що наглядають за діяльністю виправних установ. У Індії також існують гуртожитки для колишніх засуджених, що засновуються та контролюються громадськістю [4, с. 268].
Достатньо поширеною у Великій Британії є програма «Зупини злочинця», на сайті якої можна знайти інформацію про злочинців, які знаходяться у розшуку за вчинення тяжких насильницьких, сексуальних і наркозлочинів. При цьому пошук осіб, які розшукуються, можна здійснювати як за містом проживання користувача, так і за видом вчиненого злочину. Також існує розділ найбільш небезпечних і розшукуваних злочинців, а інформацію про цих осіб та факти вчинення протиправних дій британці можуть надати в режимі он-лайн за допомогою мережі Інтернет або за телефоном. На даний час проект «Зупини злочинця» та Фонд «Безпечний Лондон» є головними партнерами лондонської поліції.
У Великій Британії органами поліції створюються спеціальні організації, діяльність яких спрямована на заспокоєння громадян й усунення страху перед злочинністю, наприклад, Фонд «Безпечний Лондон». Основним завданням Фонду є організація взаємодії поліції й лондонців, особливо у найбільш неблагополучних і криміногенних районах столиці, зменшення віктимізації неповнолітніх виявлення родин із проявами сімейного насильства, вивчення соціальних та інших проблем молодого покоління, сприяння розв’язанню різних проблем місцевих громад шляхом посередництва між ними та мерією міста тощо [3, с. 320-321].
У США є дуже поширеною програма «Big Brothers Big Sisters» (Великі браття, великі сестри) (так зване громадське наставництво). Метою програми є залучення добровольців-волонтерів, тобто наставників для роботи з особами вказаної вікової групи, які є вихідцями із неповних, неблагополучних сімей, вживають алкоголь та наркотики, члени родини яких відбувають покарання за вчинення злочинів. Усі ці заходи спрямовані на нейтралізацію у дітей почуття самотності, психологічної замкнутості, соціальної некорисності та формування необхідних навичок й форм законослухняної поведінки, достатнього рівня комунікативних здібностей. Формами роботи є спілкування, спільне проводження часу, в тому числі із членами родини, за місцем проживання учасників програми від 3 до 5 годин щотижня та від 2 до 4 разів щомісяця. Як правило, така робота триває біля року.
Ще одним вдалим прикладом впливу на злочинність за участі громадських об’єднань є «Operation Peacekeeper» (операція «Хранитель миру»), що була запроваджена у 1997 р. в м. Стоктон (штат Каліфорнія), досвід якої використовується на даний час у багатьох містах США. Метою проекту є скорочення молодіжного бандитизму та випадків застосування вогнепальної зброї. Програма розрахована на осіб віком 10 – 18 років, які є членами організованих злочинних груп, або які мають ризик бути до них залучені. Суб’єктами її реалізації, окрім поліцейських, є представники місцевої громади, зокрема молоді люди-волонтери, котрі здійснюють пропагандистську місію, виконують роз’яснювальну роботу у місцях скупчення підлітків (парках, скверах, житлових кварталах). Добровольці проводять правовий лікбез із учасниками молодіжних банд, пояснюють останнім можливі правові наслідки, пов’язані з участю у діяльності злочинних організацій та вчиненням різних злочинів, наводять приклади правомірної поведінки, альтернативної злочинній.
В межах програми «Hot Spots» можна назвати заходи, що запроваджені відповідно до так званої теорії розбитих вікон (вона ж теорія екологічного дизайну). Йдеться про здійснення владою міста, департаментом поліції спільно із приватним сектором, зокрема представниками громадськості, соціальними службами і агенціями, з одного боку, підтримки (матеріальної, фізичної, психологічної) груп ризику (осіб, які мають судимість; наркоманів; вихідців із неблагополучних сімей тощо), а, з іншого, – виконання низки спільних заходів щодо благоустрою міста, ліквідації пустирів, прибирання територій. Це дало певні результати, що доводить скорочення злочинності через кілька років реалізації даного проекту [2, с. 5-8].
З метою визначення напрямку вдосконалення способів та форм залучення громадськості до протидії злочинності, потрібно проаналізувати існуючий стан участі населення у запобіганні та профілактиці злочинним проявам. Згідно з чинним законодавством громадяни мають право брати участь у запобігання злочинності як індивідуально, так і об’єднуючись у громадські організації. На індивідуальному рівні до них можна віднести право потерпілого та інших осіб на затримання злочинця, яке передбачене у ст.38 КК України; конфіденційне співробітництво з правоохоронними органами на засадах добровільності відповідно до ст. 8 ЗУ « Про оперативно-розшукову діяльність»; повідомлення про злочини, що вчиняються або уже вчинені; сприяння працівникам поліції при виконанні ними службових обов`язків, шляхом надання приміщень, житла, майна та транспортних засобів, що їм належать.
На рівні громадських організацій – це співпраця з органами Національної поліції згідно із Законами України «Про національну поліцію» та «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону». Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону та їх члени мають право: брати участь у забезпеченні охорони громадського порядку і державного кордону разом з поліцейськими, військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, а в сільській місцевості - самостійно шляхом виконання конкретних доручень керівника відповідного органу Національної поліції чи підрозділу Державної прикордонної служби України; вживати спільно з поліцейськими заходів до припинення адміністративних правопорушень і злочинів; взаємодіяти з іншими органами громадської самодіяльності, що беруть участь у заходах, спрямованих на: ведення індивідуально-профілактичної роботи з особами, схильними до вчинення адміністративних правопорушень і злочинів; надання допомоги у боротьбі із злочинами у сфері економіки, податкового законодавства, а також пияцтвом, наркоманією, порушеннями правил торгівлі та у сфері благоустрою території міст, інших населених пунктів; охорону природи і пам'яток історії та культури; забезпечення безпеки дорожнього руху; вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності пропозиції щодо запобігання адміністративним правопорушенням і злочинам, виникненню причин і умов, що сприяють їх вчиненню; підтримувати зв'язки з відповідними громадськими організаціями інших країн з метою обміну досвідом роботи.
Заслуговує на увагу впровадження в Україні інформаційного сервісу з розшуку зниклих дітей у рамках проекту «Пошук дітей» на основі меморандуму, підписаного між Національною поліцією України і оператором мобільного зв’язку «Київстар» 30 серпня 2017 року. Сервіс працює на базі СМС-повідомлень, якими оперативно сповіщатимуть населення у разі зникнення дитини. СМС-повідомлення міститимуть інформацію про дитину, обставини її зникнення, посилання на Facebook-сторінку Національної поліції з докладнішою інформацією та фотографією, також контакти, за якими можуть звертатися потенційні свідки, які хочуть допомогти в пошуку.
Науковцями справедливо зазначається, що на теперішній час серед пріоритетних завдань слід визначити прийняття загальної програми правової та спеціальної підготовки громадян, які виявили бажання брати участь в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями, де буде визначено: завдання, принципи навчання, на яких базуватиметься правова та спеціальна підготовка; терміни навчання; форми і методи проведення занять; перелік обов`язкових знать та умінь, яким повинні володіти майбутні члени громадських формувань; та органи, що проводитимуть таку підготовку [1, с. 124].
Форми, в яких громадяни можуть здійснювати запобігання злочинності: патрулювання територій, виявлення правопорушників, огляд місць скупчення осіб з девіантною поведінкою, допомога в розслідуванні злочинів та надання доказів, повідомлення про злочини, що готуються, вчиняються або вчинені, активне сприяння ліквідації фонових негативних явищ (пияцтва, алкоголізма, наркоманії, проституції, бродяжництва, аморальності, віктимності, насильства, обману, бідності). Передумовою інтеграції до криміногенних груп служить особиста схильність, тобто індивідуальне ціннісне нормоутворення, що зумовлює психологічну готовність до певного виду діяльності. До характеру такої схильності відносяться: вживання алкоголю – 19%, тютюнопаління – 15%, вживання наркотичних речовин – 10%, участь у випадковому сексі – 21%. Особи із алкогольною, наркотичною і азартною залежністю вирізняються беззмістовністю світогляду, невизначеністю буття, порушенням цілепокладання, відсутністю життєвих перспектив, налаштованістю на самовиключення і розрив позитивних стосунків із унормованим середовищем [6, с. 282-283].
Отже, важливим є, щоб запобігання повинно було спрямовано не лише на реально існуючу дійсність, а також на правосвідомість громадян. До заходів такої спрямованості можна віднести: проведення профілактичних бесід та заходів з особами, що живуть в умовах підвищеної ймовірності вчинення злочинів та правопорушень, сімейне та шкільне виховання дітей, молодіжних соціальних груп; проведення заходів віктимологічної профілактики (а) виявлення осіб із підвищеною віктимністю; б) корекція віктимності в окремих громадян.; Проведення лекцій та бесід, у яких звертати увагу на обставини віктимного характеру, рекомендувати бути пильнішим, дотримуватися правил безпеки, критичніше ставитися до своїх учинків. Крім цього, необхідно викорінити з свідомості громадян таке явище як звинувачення жертви (Віктім-блеймінг, англ. Victim blaming) відбувається, коли на жертву (жертв) злочину, нещасного випадку або будь-якого виду насильства покладається повна або часткова відповідальність за вчинене щодо них порушення або нещастя, що з ними відбулося. Звинувачення жертви засноване на, так званій вірі, в справедливий світ — когнітивному упередженні, при якому людина вірить у те, що будь-яка дія викликає закономірні й передбачувані наслідки. Звинувачення жертви є однією з форм повторної віктимізації. Інші можливі її форми — це, зокрема, недоречна поведінка оточуючих після насильства, некоректні висловлювання медичних працівників або інших людей, з якими контактує жертва [5].
Висновки. Проведене дослідження дозволяє дійти таких висновків:
Література