Грищенко Я. С. Прагматичні маркери композиції віршованого твору // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". — 2018. — №12.
Філологічні науки
УДК 81`42
Грищенко Яна Сергіївна
кандидат філологічних наук, доцент,
доцент кафедри англійської мови технічного спрямування №1
Національний технічний університет України
“Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”
Грищенко Яна Сергеевна
кандидат филологических наук, доцент,
доцент кафедры английского языка технической направленности №1
Национальный технический университет Украины
“Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского”
Gryshchenko Yana
PhD in Philology, Associate Professor,
Associate Professor of the Department of
English Language of Technical Orientation № 1
National Technical University of Ukraine
“Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”
ПРАГМАТИЧНІ МАРКЕРИ КОМПОЗИЦІЇ ВІРШОВАНОГО ТВОРУ
ПРАГМАТИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ КОМПОЗИЦИИ СТИХОТВОРНОГО ПРОИЗВЕДЕНИЯ
PRAGMATIC MARKERS OF THE VERSE COMPOSITION
Анотація. Статтю присвячено розгляду засобів відтворення у композиційній моделі віршованого твору його дискурсивності. Предметом дослідження виступають мовленнєві акти. Матеріалом аналізу слугують англомовні віршовані твори.
Ключові слова: віршований твір, мовленнєвий акт, композиція, дискурсивність, фрейм.
Аннотация. Статья посвящена рассмотрению способов отображения в композиционной модели стихотворных произведений их дискурсивности. Предметом исследования является речевой акт. Материалом анализа служат англоязычные стихотворные произведения.
Ключевые слова: стихотворное произведение, речевой акт, композиция, дискурсивность, фрейм.
Summary. The article is devoted to the ways of displaying the discursiveness in the verse composition model. The subject of the study is speech act. The material of the analysis is English verse.
Key words: verse, speech act, composition, discursiveness, frame.
Одним з найважливіших понять сучасної лінгвістики та гуманітарної науки взагалі є поняття дискурсу, - поняття, яке представляє аспект творення тексту автором та сприйняття читачем. Вивчення характеру дискурсивності художніх текстів займає у філологічних дослідженнях одне з провідних місць.
Сьогодні, також, проводяться дослідження у галузі поетичного дискурсу. Вже вивчається універсальна антропоцентрична модель поетичного дискурсу [1], діалогічні основи англомовного поетичного тексту [4], когнітивні та лінгвостилістичні особливості поетичного образу [3]. Але ці дослідження недостатньо розкривають когнітивно-прагматичний аспект творення віршованих текстів. Тому метою є дослідження засобів відтворення у композиційній моделі віршованого твору його дискурсивності, де під дискурсивністю віршованого твору (поетичного дискурсу) мається на увазі сукупність процесу та результату мовленнєвої діяльності поета, спрямованої на забезпечення адекватного сприйняття змісту його читачем.
Провідну роль у створенні поетичного дискурсу відіграють мовленнєві акти, за допомогою яких створюється інтенція поетичного твору. Здатність здійснювати й розуміти мовленнєві акти у різних дискурсах реалізується у поетичному дискурсі через фрагменти концептуальних систем комунікантів та їх свідомості (фрейми), адже мовленнєві акти можуть інтерпретуватися на основі заключного у фрейми знання про світ. Інакше кажучи, за рішення питання про те, чи виконані необхідні умови прийнятності мовленнєвого акту, відповідальне наше знання про світ, яке організоване у свідомості у вигляді фреймів [2, с. 19].
Концептуалізація віршованого твору характеризується поліфонією емоційних станів та зміною тональностей, які відображають світосприйняття поета. Сукупність таких композиційних ознак побудови класичного віршованого твору, як рівномірний розподіл рядків у строфах, логічне розгортання подій, що супроводжується поступовою зміною емоційного стану автора, та створюється за допомогою чергування різних типів мовленнєвих актів, розкриває картину світу поета.
Безперечно, що дискурсивність віршованих творів, які належать до різного часового простору, при наявності низки загальних ознак, має і відмінні властивості, оскільки у віршовані твори відображають світосприйняття поетів, а отже і мовленнєву картину світу у якій створюється поетичний твір. Величезна різноманітність віршованих творів, які відрізняються один від одного як за їх архітектонічним наповненням так і за композиційною побудовою надають величезний матеріал для вивчення усього розмаїття поетичних барв.
Як свідчить проведене дослідження віршовані твори поетів ХІХ сторіччя являють, у своїй більшості, класичну композиційну побудову віршу, тоді як поети ХХ сторіччя відходять від усталених зразків та намагаються підкорити композиційну побудову своїй уяві.
Серед поетів ХІХ сторіччя були досліджені віршовані твори провідних поетів періоду Романтизму Дж.Г.Байрона та П.Б.Шеллі. Розгляд поетичних творів Дж.Г.Байрона надав наступні результати:
Узагальнену композиційну структуру віршованих творів Дж. Г. Байрона представимо у вигляді наступного фрейму: експресив→репрезентатив-директив-експресив-квесітив→репрезентатив.
Композиційна побудова віршованих творів П.Б.Шеллі, хоча він і є представником того ж часу, істотно відрізняється від поезії його попередника. У результаті проведеного аналізу дійшли наступних висновків:
Unfathomable Sea! whose waves are years,
Ocean of Time, whose waters of deep woe
Are brackish with the salt of human tears!
Thou shoreless flood, which in thy ebb and flow
Claspest the limits of mortality,
And sick of prey, yet howling on for more,
Vomitest thy wrecks on its inhospitable shore;
Treacherous in calm, and terrible in storm,
Who shall put forth on thee,
Unfathomable Sea?
Отже, композиційна структура віршу П.Б.Шеллі відрізняється від попередньої і може бути представлена у вигляді наступного фрейму: ререзентатив→репрезентатив-директив-експресив-квесітив→репрезентатив.
У своїх віршованих творах поет виражає свої думки та захоплення менш експресивно ніж його попередник і його побудова віршів вже не така стала як у Дж. Г. Байрона.
Емілі Дікінсон, хоча і є представницею не тільки іншого сторіччя, але й іншої картини світу, створює таку композиційну структуру, яка нагадує вірші поетів Романтизму, і її творчість найбільше, з усіх співвітчизників наближена до творчості англійських поетів ХІХ сторіччя.
Отже, у результаті проведеного дослідження, де було розглянуто близько сорока віршованих творів поетеси, дійшли наступних висновків:
Our share of night to bear,
Our share of morning,
Our blank in bliss to fill,
Our blank in scorning.
Here a star, and there a star,
Some lose their way,
Here a mist, and there a mist,
Afterwards – day!
Отже деякі віршовані твори Е. Дікінсон за своєю композиційною структурою являють собою дзеркальне відображення структури віршів Дж. Г. Байрона. Але узагальнена композиційна побудова віршованих творів Емілі Дікінсон представлена у дещо іншому вигляді: репрезентатив → експресив.
Поетичні твори Уолта Уітмена за своєю композицією значно відрізняються від віршів його співвітчизниці. Вони вже не мають такої сталої форми і лише деякі з них (16%) відрізняються зміною тональностей.
У результаті проведеного аналізу було отримано наступні результати:
O Hymen! O Hymenee! why do you tantalize me thus?
O why sting me for a swift moment only?
Why can you not continue? O why do you now cease?
It is because if you continued beyond the swift moment you would soon certainly kill me?
Таким чином, композиційна побудова віршованих творів У.Уітмена представлена у наступному фреймі: репрезентатив→репрезентатив-квесітив-експресив→репрезентатив.
Як видно зі схеми, у середині віршу зникає один мовленнєвий акт – директив, за усіма іншими ознаками фрейм нагадує композиційну побудову віршів П. Б. Шеллі. Але за кількістю строф, частотою зміни мовленнєвих актів та, відповідно, тональностей вірші У. Уітмена вже не можна віднести до класичних.
Ще менш логічну композиційну структуру на погляд читача мають віршовані твори Едварда Естліна Каммінгса, які істотно відрізняються від творів усіх інших поетів. Ті ж самі теми, що розглядалися його попередниками він заключає у нову композиційну структуру:
why
don’t
be
sil
ly
, o no in-
deed;
money
can’t do (never
did &
never will) any
damn
thing
: far
from it; you
‘re wrong, my friend.
Картина світу Е. Е. Каммінгса відображена за допомогою використання нестандартних видів експресивності у оригінальній композиційній побудові, яка у жодному разі не може бути віднесена до класичної поезії.
Таким чином, отримані результати доводять, що протягом сторіч змінювалося не тільки світосприйняття поетів, але й засоби вираження цього світосприйняття у віршованих творах. Якщо поети ХІХ сторіччя притримувалися класичної побудови віршу і задля вираження своєї картини світу використовували різноманітні мовленнєві акти, подані у різних тональності, то їх послідовники у ХХ сторіччі поступово відмовлялися від вживання усталених зразків задля вираження своїх думок, і переходили на менш експресивні висловлювання, задовольняючись лише мінімумом експресії, безліччю уточнень, пояснень та композиційних винаходів. Отже, дискурсивна виразність віршів, що зберігалася протягом сторіч поступово втрачає свої позиції і поетичний дискурс у ХХ сторіччі поступово перетворюється на текст.
Література